ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Як друзі вовків налякали
Як друзі вовків налякали

Подружилися якось віл, осел, баран і цап і надумали тікати од своїх хазяїв, щоб пожити на волі. Осел наготував сакви з їжею, віл – мішок сіна. Нав’ючили усе це ослові на спину та й пішли. Пройшли трохи й надибали вовчу голову. 
– Баране, а візьми-но ту вовчу голову та кинь її в торбу! – сказав віл. 
Баран був сильний, але полохливий і побоявся взяти голову. Глянув і обійшов її. Тоді цап, слабосилий, але безстрашний, узяв ту голову й заховав у торбу. Пішли вони далі. Йшли, йшли і зайшли в ліс. Бачать, вогонь горить. Чом не піти туди, не погрітися трохи? А прийшли, то таке побачили! Сидять круг вогню вовки, кашу варять. 
– Добривечір! – кажуть їм друзі. 
– Доброго здоров’я! – відповідають вовки.– Варимо оце кашу, а м’ясо саме йде. 
Злякався баран та й каже: 
– Як треба м’яса, то й у нас є.– І звелів цапові: – А вийми те м’ясо з торби! 
Цап до торби та й виймає вовчу голову. 
– Давай більшу,– втрутився віл.– Що цієї голови – бачиш, скільки їх, усім треба, щоб вистачило. 
Цап знову виймає ту саму голову. 
– Цю? 
– Та ні! Діставай більшу! – закричали друзі. 
Поклав цап вовчу голову в торбу, попорпався трохи, тоді вийняв її та й питає: 
– Цю, чи знову не ту? 
– Ні, більшу, більшу давай! – закричали всі. 
Слухають вовки та й думають: «Он скільки побратимів наших побили, поки прийшли сюди. Що ж буде з нами?» 
От один вовк і каже: 
– Піду-но я води принесу. Треба долити в кашу! – Пішов та й не вернувся. 
Інші чекали, чекали, тоді ще один озивається: 
– Чогось забарився наш товариш. Чи не скоїлося чого? Піду і я по воду.– Пішов та й не вернувся. 
А за ним і ті вовки розбіглися. Зостався тільки один, та й той старий-престарий. 
От баран його й питає: 
– Куди це поділися твої побратими? Пішли по воду та й не вернулися! 
– Сам дивуюся, куди вони могли подітися? Може, що скоїлося з ними в лісі? Піду-но я побачу,– сказав старий вовк і, як дим, щез у лісі. 
А друзі посідали коло вогню. З’їли кашу, напилися води й полягали спати. Не прийшли вовки й на другий день, а тоді й зовсім подалися кудись з лісу. І зажили друзі вільно й щасливо.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: