ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Битий небиту несе
Битий небиту несе

Якось вийшов голодний вовк із лісу. Такий голодний – ледве ноги тягне. А лисиця ще здалеку запримітила його й посміхнулася. Побачила вона, що вовк голодний та слабкий, і зразу надумала помститися йому за велику силу та сміливість, а найбільше за зуби. Підійшла лисиця близенько до нього і почала підстрибувати, радісно усміхатися та качатися по землі.
– Що з тобою, кумо? Чого це ти така рада? – сердито запитав вовк. 
Як же мені не радіти, кумцю? – відказує лисиця.– І весела я, і сита. Нарешті втішилося моє серце. 
– Як же це сталося, що нарешті втішилося твоє серце? – чудується вовк. 
– Ой, кумцю, кумцю, якби ти бачив те весілля в селі – стільки їства, стільки питва всякого – очі розбігаються! Покликали туди й мене – з’їла я швиденько кілька засмажених курочок і бігом до тебе, скажу, думаю, кумові, хай і він завітає на таке багате весілля, покуштує смаженого ягняти чи теляти. 
– Кумо! – аж скрикнув зголоднілий вовк.– Зараз же заведи мене на весілля, бо я такий голодний, що й тебе з’їсти можу. 
– То й ходімо, кумцю, ходімо! – заквапилася лисиця.– На таке багате весілля заведу тебе – вік пам’ятатимеш! 
Ішли вони, йшли, аж ось, нарешті, й село. А хати були тоді малі, низькі, соломою криті. Вилізли вовк з лисицею на ту хату, де гуляли весілля, подивилася лисиця в комин та й каже: 
– А-а, вогонь, а не горілка! 
– Кумо, невже й тобі дають пити? – питається вовк. 
– Дають, кумцю, аякже,– відповіла та і встромила голову в комин.– А-а-а, ну й смачне курча, ще й олією полите. Що-що, а курчат смажити тут уміють,– примовляє. 
Вовк облизався і каже: 
– Кумо лиско, дай же й мені трохи! Страх як їсти хочеться. 
– Зараз, кумцю, заразі Ходи, ставай на моє місце і стромляй голову в комин. 
Устромив вовк голову в комин, а лисичка його ще й підштовхнула. Упав вовк прямо на стіл. Закричали гості, дехто кинувся тікати, а сміливіші побрали палиці та вила й прогнали вовка. Так побили його, що бідолаха ледве добіг до лісу. 
А поки гості ганялися за вовком, лисиця через комин залізла в хату. А там була сама наречена. Лисиця тихенько поїла, що було на столі. Потім запримітила в глечику кисле молоко і встромила туди голову. Наречена побачила таке та кочергою по спині її: 
– Геть, злодійко, ач допалася! 
Лисиця зойкнула та тікати! Вся голова біла, в молоці. Прибігла вона до лісу, лягла та й думає: «Як там вовчик? Чи не прибили?» І в ту ж мить побачила вовка. Той ледве йшов. А лисиця почала стогнати й примовляти: 
– Ой, мамочко, мало не вбили мене люди! Ой, мамочко, так по голові били, аж мозок тече! 
Вовк прислухався – лисиця голосить. Підійшов до неї та й каже, плачучи: 
– Ой, кумо, побили мене! 
–  Ой, вовчику, ой, кумцю, побили й мене, кості мені поламали, мозок випустили. Бачиш – уся голова біла. Не знаю, як до хати дійти, щоб хоч коло дітей померти та щоб не рознесли орли й ворони кісточок моїх.
Шкода стало вовкові лисиці: так плаче та приказує. То він і каже: 
– Допоможу тобі, кумо, додому добутись. Я теж побитий, але ж мозок у мене не тече. А ти вся заляпана. 
Нагнувся вовк, вилізла лисиця йому на спину та й посміхається. Пройшли трохи, вовк ледве ноги волочить, а лисиці смішно, що побитий вовк несе її, от вона й каже: 
– Битий небиту несе, битий небиту несе! 
– Що ти там кажеш, кумо? – перепитує вовк. 
– Та так, нічого! Промовляю до своєї побитої голівоньки, щоб зажила швидше. 
Іде вовк далі, а лисиця знову своєї: 
– Битий небиту несе, битий небиту несе! 
– Потерпи, лисичко, потерпи, кумо! – умовляє її вовк.– Скоро будемо вдома, потерпи ще трохи. 
А лисиця аж давиться сміхом і все примовляє тихенько: 
– Битий небиту несе, битий небиту несе! 
Прислухався вовк і зрозумів, про що казала лисиця. Розсердився, скинув її зі спини: 
•– Ось я тобі покажу, хто битий, а хто небитий! 
Та за нею! 
Тікає лисиця щодуху, ось-ось дожене її вовк, дарма що побитий. Нарешті вскочила в нору, але вовк таки вхопив її за ногу. А лисиця скривилася від болю та й каже: 
– Держи, вовче, корінь, держи, вовче, корінь! 
Випустив дурний вовк лисиччину ногу і вчепився зубами в корінь. А лисиця як запищить: 
– Ой, мамочко, без ноги лишуся! Ой, мамочко, з’їсть мою ногу! 
А вовк чує це та ще дужче гризе. Гриз, гриз, доки зуби виламав.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: