ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Сильний горобець
Сильний горобець

Якось один горобець сидів на старому терновому плоті й низав собі намисто. Раптом одна намистинка впала й загубилася між терня. Горобець її шукав, шукав, не знайшов та й каже:
– Гей, плоте! Найди мені намистинку, а то я звелю вогню, щоб він тебе спалив! 
– Піди та звели! – засміявся пліт. 
– Гей, вогонь, спали-но цей пліт! – сказав горобець вогню. 
– Овва! Я палю буки – великі дерева, нащо мені палити цей спорохнілий терновий пліт, ще поколюся,– відповів вогонь. 
– А я піду до річки й скажу їй, нехай вона тебе загасить! – розсердився горобець. 
– Іди кажи,– засміявся вогонь. 
Полетів горобець до річки та й гукає: 
– Гей, річечко, піди погаси вогонь! 
– От чого захотів! – сказала річка.– Я течу по таких гладеньких білих камінцях, так їх гарно мию і голублю, так радію, що вони білі та чисті. Навіщо ж мені кидати мої камінці і йти гасити вогонь? Ще попече, забруднить мене! Вогонь не зробив мені нічого поганого, і я не хочу його чіпати. 
– Я скажу буйволу, щоб тебе випив! – вигукнув горобець. 
– Ну то й кажи! – засміялася річка й поспішила далі своєю дорогою. 
Побачив горобець буйвола, що пасся на луці, підлетів, сів йому на роги 
й процвірінькав: 
– Буйволе, випий цю річку, будь ласка! 
Махнув буйвол хвостом, прогнав муху зі своєї спини, а тоді й каже горобцю: 
– Я не можу її випити! Я сьогодні напасся на такій хорошій зеленій траві, і мені не можна пити воду, бо живіт заболить. 
Розсердився горобець і погрожує: 
– От я піду до вовка, покличу його, нехай він тебе з’їсть! 
– Хочеш – гукай! – сказав буйвол і знову почав пастися. 
Знайшов горобець вовка та й каже: 
– Гей, вовчику! Піди з’їж того буйвола! 
– А навіщо він мені? – засміявся вовк.– Я їм молоденьких, м’якеньких ягнят, їхнє м’ясо солодке й смачне, не те, що кисле буйволяче. 
– А я піду до пастуха, нехай він на тебе нацькує собак! – зацвірінчав сердито горобець. 
Страшно зареготався вовк і так глипнув на горобця налитими кров’ю очима, що той з ляку полетів до пастуха. 
– Пастуше, прошу тебе дуже, нацькуй своїх собак на вовка. Нехай вони його роздеруть! 
– Мої собаки їдять жирну юшку, я варю її щоранку, а щовечора даю їм по великому шматку хліба. Навіщо їм псувати зуби об погане, жилаве вовче м’ясо? 
– От я скажу мишам, нехай вони погризуть твою торбу з їжею! – розсердився знову горобець і загукав: 
– Гей, мишки, ідіть погризіть торбу в цього пастуха! 
– Ми зараз їмо білу пшеницю,– обізвалися миші,– не хочемо гризти торбу, щоб не псувати собі зуби. 
– Ось я скажу котові, нехай він вас поїсть. 
– Хочеш, то й кажи йому! Як кіт нас знайде, нехай тоді й поїсть! – засміялися миші. 
– Ще й як знайде! – огризнувся горобець і полетів до кота. Сів на вікно й цвірінькає: 
– Котику-воркотику, іди поїж мишей, вони зараз пшеницю їдять. 
– Зараз не можу,– обізвався кіт.– Господиня смажить на обід такі смачні котлети, і мені зовсім не до мишей. 
– А я скажу господині, хай вона тебе вперіщить кочергою по голові,– цвірінькнув горобець, підлетів і сів жінці на плече. – Господинечко, он глянь, кіт хоче поїсти котлети, які ти смажиш на обід своїм дітям. 
Схопила господиня кочергу і спересердя вдарила кота по спині. Кіт кинувся на мишей, миші почали гризти пастухову торбу, той нацькував собак на вовка, а вовк перелякався й кинувся на буйвола. Буйвол мерщій до річки, побачив чисту, бистру воду й захотів пити і випив би всю річку, якби та не подалася гасити вогонь. А вогонь, щоб зовсім не згаснути від води, поспішив спалити пліт. Тернові гілки були сухі, швидко запалали й погоріли. Тоді горобець знайшов свою намистинку, гордо сів і спокійно донизав собі намисто.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: