ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Сильний горобець
Сильний горобець

Якось один горобець сидів на старому терновому плоті й низав собі намисто. Раптом одна намистинка впала й загубилася між терня. Горобець її шукав, шукав, не знайшов та й каже:
– Гей, плоте! Найди мені намистинку, а то я звелю вогню, щоб він тебе спалив! 
– Піди та звели! – засміявся пліт. 
– Гей, вогонь, спали-но цей пліт! – сказав горобець вогню. 
– Овва! Я палю буки – великі дерева, нащо мені палити цей спорохнілий терновий пліт, ще поколюся,– відповів вогонь. 
– А я піду до річки й скажу їй, нехай вона тебе загасить! – розсердився горобець. 
– Іди кажи,– засміявся вогонь. 
Полетів горобець до річки та й гукає: 
– Гей, річечко, піди погаси вогонь! 
– От чого захотів! – сказала річка.– Я течу по таких гладеньких білих камінцях, так їх гарно мию і голублю, так радію, що вони білі та чисті. Навіщо ж мені кидати мої камінці і йти гасити вогонь? Ще попече, забруднить мене! Вогонь не зробив мені нічого поганого, і я не хочу його чіпати. 
– Я скажу буйволу, щоб тебе випив! – вигукнув горобець. 
– Ну то й кажи! – засміялася річка й поспішила далі своєю дорогою. 
Побачив горобець буйвола, що пасся на луці, підлетів, сів йому на роги 
й процвірінькав: 
– Буйволе, випий цю річку, будь ласка! 
Махнув буйвол хвостом, прогнав муху зі своєї спини, а тоді й каже горобцю: 
– Я не можу її випити! Я сьогодні напасся на такій хорошій зеленій траві, і мені не можна пити воду, бо живіт заболить. 
Розсердився горобець і погрожує: 
– От я піду до вовка, покличу його, нехай він тебе з’їсть! 
– Хочеш – гукай! – сказав буйвол і знову почав пастися. 
Знайшов горобець вовка та й каже: 
– Гей, вовчику! Піди з’їж того буйвола! 
– А навіщо він мені? – засміявся вовк.– Я їм молоденьких, м’якеньких ягнят, їхнє м’ясо солодке й смачне, не те, що кисле буйволяче. 
– А я піду до пастуха, нехай він на тебе нацькує собак! – зацвірінчав сердито горобець. 
Страшно зареготався вовк і так глипнув на горобця налитими кров’ю очима, що той з ляку полетів до пастуха. 
– Пастуше, прошу тебе дуже, нацькуй своїх собак на вовка. Нехай вони його роздеруть! 
– Мої собаки їдять жирну юшку, я варю її щоранку, а щовечора даю їм по великому шматку хліба. Навіщо їм псувати зуби об погане, жилаве вовче м’ясо? 
– От я скажу мишам, нехай вони погризуть твою торбу з їжею! – розсердився знову горобець і загукав: 
– Гей, мишки, ідіть погризіть торбу в цього пастуха! 
– Ми зараз їмо білу пшеницю,– обізвалися миші,– не хочемо гризти торбу, щоб не псувати собі зуби. 
– Ось я скажу котові, нехай він вас поїсть. 
– Хочеш, то й кажи йому! Як кіт нас знайде, нехай тоді й поїсть! – засміялися миші. 
– Ще й як знайде! – огризнувся горобець і полетів до кота. Сів на вікно й цвірінькає: 
– Котику-воркотику, іди поїж мишей, вони зараз пшеницю їдять. 
– Зараз не можу,– обізвався кіт.– Господиня смажить на обід такі смачні котлети, і мені зовсім не до мишей. 
– А я скажу господині, хай вона тебе вперіщить кочергою по голові,– цвірінькнув горобець, підлетів і сів жінці на плече. – Господинечко, он глянь, кіт хоче поїсти котлети, які ти смажиш на обід своїм дітям. 
Схопила господиня кочергу і спересердя вдарила кота по спині. Кіт кинувся на мишей, миші почали гризти пастухову торбу, той нацькував собак на вовка, а вовк перелякався й кинувся на буйвола. Буйвол мерщій до річки, побачив чисту, бистру воду й захотів пити і випив би всю річку, якби та не подалася гасити вогонь. А вогонь, щоб зовсім не згаснути від води, поспішив спалити пліт. Тернові гілки були сухі, швидко запалали й погоріли. Тоді горобець знайшов свою намистинку, гордо сів і спокійно донизав собі намисто.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: