ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Троє братів і золота яблуня
Троє братів і золота яблуня

Було в жінки троє синів. На обійсті в них росла яблуня, яка щороку родила по одному золотому яблуку. І щороку приходила змія та зривала те яблуко.
От найстарший син каже: 
– Мамо, дайте мені ножа й горіхів, я піду стерегти яблуню. 
Пішов він, сів під деревом і заходився лускати горіхи, а змія підкралася потемки і вкрала яблуко. 
Повернувся син додому й сказав: 
– Мамо, я не вберіг яблуко – прийшла змія і вкрала його. 
Наступного року проситься середульший: 
– Мамо, дайте мені ножа й горіхів, я піду стерегти яблуню. 
Пішов і також захопився горіхами, а змія підкралась і знову вкрала 
яблуко. 
На третій рік мовить найменший син: 
– Мамо, тепер дайте ножа мені, я піду пильнувати яблуню. 
Він виліз на дерево, примостився біля яблука і, коли вночі знову підкралася змія, вдарив її ножем і поранив. Змія втекла, а хлопець зірвав яблуко і приніс його матері. 
Тоді покликав своїх братів іти шукати змію. Рушили вони по кривавих слідах і дісталися до глибокої прірви, де змія сховалася. Найменший брат сказав, що треба комусь спуститися в прірву. Зголосився найстарший, щоб спустили його. Але на півдорозі злякався, почав смикати за мотузку, і брати витягли його назад. Почали спускати середульшого, але й той злякався, смикнув за мотузку, і його також витягли, як і старшого. Тоді найменший брат каже: 
– Тепер спущусь я. Коли смикну за мотузку – спускайте, смикну вдруге – спускайте ще далі, аж поки перестану смикати. 
Отже двоє братів спускали його, спускали, аж поки він опинився на дні. Там знайшов будинок змії, зазирнув у віконце й побачив: сидять у кімнаті три дівчини. Одна грається золотим яблуком, і в другої золоте яблуко, а в найменшої золотого яблука немає, грається вона золотою мишкою на золотому блюдці. І він гукнув до найменшої: 
– Дівчино, а відчини мені двері! 
Та інша дівчина відказала: 
– Вертайся хутчій назад! Наша мати ось уже два роки ходить у світ і приносить нам по золотому яблуку, а цього разу повернулася хвора. Як ми тебе впустимо, вона тебе з’їсть. 
Але хлопець сказав: 
– Відчиніть двері, а то розіб’ю шибку і влізу у вікно! 
Тоді підвелася найменша, відчинила двері, він зайшов і вбив змію. 
Потому вивів дівчат з будинку й пішов з ними до мотузки. Спочатку прив’язав найстаршу, смикнув за мотузку, і брати витягли її. Потім прив’язав середульшу, і витягли й ту. Залишилась найменша дівчина. Він їй каже: 
– Як прив’яжу я тебе й смикну за мотузку, щоб тебе підняли вгору, мої брати пересваряться через тебе й не захочуть витягти мене; як я сам прив’яжусь і виберуся звідси перший, тоді навряд чи ти захочеш піднятися нагору. Тож я прив’яжу й відправлю нагору тебе, а мої брати, коли люблять мене, витягнуть мене потім. 
А дівчина сказала: 
– Візьми оцей перстень, я дарую його тобі. Як там, нагорі, посваряться, я зажадаю самотканого вбрання,–' хто зшиє, за того й піду. А ти зачекаєш трохи і, коли твої брати не витягнуть тебе, провалишся ще глибше. Там буде двоє баранів – один білий, другий чорний. Сядеш на білого, він одвезе тебе на білий світ, сядеш на чорного – завезе тебе в підземне царство. 
Прив’язав хлопець дівчину до мотузки, і брати підняли її нагору. 
Хлопець постояв трохи, а тоді провалився вниз – просто на чорного 
барана. Тільки-но приїхав у підземне царство, як баран зник, і хлопець рушив навмання, світ за очі. Приблукав до якоїсь бабусі, а та бабуся жила в місті, де був царський палац. Бабуся була сама. Стала вона замішувати тісто на вечерю – плакала й на сльозах замішувала борошно. Хлопець запитав її, навіщо вона так робить, і бабуся відповіла: 
– А що вдієш, синку! Було і в мене шестеро дітей. Але змія не дозволяє нам брати воду, доки не віддадуть їй на поживу людину. Я давала, давала – віддала всіх дітей, а вона ось уже рік знову не підпускає нікого до води Тепер цар посилає свою доньку на поталу ненажерливій змії. 
Спитав хлопець, де царський палац, і бабуся показала. Пішов він у палац, разом із царською донькою вони сіли в карету й рушили до того місця, де вилазить змія. Хлопець приліг і заснув на колінах у царської доньки. В цей час вилізла з ями змія і підповзла до дівчини, щоб проковтнути її. Царівна заплакала, сльозинка з її очей капнула хлопцеві на обличчя і розбудила його. Він швидко підхопився і вбив змію. І зразу потекла вода. Цар хотів віддячити сміливцеві й запитав, чого той бажає. 
– Нічого мені не треба на цьому світі,– відповів хлопець,– хочу повернутися на нашу землю. 
– Як знайдеться такий, хто підніме тебе туди,– відказав на те цар,– я зроблю все, що буде треба. 
Пішов хлопець містом, питаючи всіх, чи не згодиться хто підняти його на горішню землю, і один чоловік йому сказав: 
– За містом росте високе дерево, на тому дереві сидить орлиця – вона ніяк не може вигодувати своїх орлят. Іди туди – може, вона тобі якось зарадить. 
Знайшов хлопець те дерево, ліг під ним і заснув. Але скоро орлята запищали, і він прокинувся. Глянув угору й побачив, що на дерево лізе триголова змія; махнув він ножем і відрубав їй всі три голови. Орли подумали, що хлопець напав на їхніх діток, і злетіли згори, хотіли заклювати його, та малі орлята сказали: 
– Не чіпайте його, мамо й тату, цей чоловік убив змію і врятував нас! 
Гей, побратиме,– сказали тоді орли,– кажи, чим відплатити тобі 
за твою добрість. 
– Нічого мені не треба, хочу тільки, щоб ви занесли мене на горішню землю. 
– Занесемо! Знайди дев’ять ялових корів, які вже дев’ять років не телилися, і годуй нас місяць; потім зроби скриню на залізних жердинах, поклади в неї те м’ясо, що лишиться, і сам сідай, та не забудь набрати води в шкіряний бурдюк. Ми покладемо жердини собі на спини й понесемо тебе. Коли скажемо тобі «га», даси нам м’яса, скажемо «пити» – даси води. 
Юнак зробив усе так, як йому було сказано, і через місяць птахи взяли його на крила й підняли високо вгору. Але заготовленого м’яса не вистачило, а орли вимагали ще й ще. Тоді хлопець почав одрізувати шматки м’яса із своїх долонь і п’ят і тим годував орлів. Нарешті вони винесли його на землю і запитали: 
– Скажи, а що то було за м’ясо, яким ти годував нас наостанку? 
– Ніде правди діти, побратими, скажу вам, – відповів хлопець. – Я одрізував те м’ясо із своїх долонь і п’ят, бо не стало яловичини. 
– Невже? Коли б ми знали, що ти такий смачний, то з’їли б тебе ще під деревом,– сказали орли. 
Повернувся хлопець додому, до своїх братів, які й досі сварилися за найменшу дівчину. І він теж сказав, що хоче мати її за дружину. 
– Хочу мати самоткане вбрання,– сказала дівчина.– Хто його зшиє, за того й піду. 
Згадав найменший брат про перстень і щойно глянув на нього, як з’явилося самоткане вбрання. Помирилися брати, і найменша сестра вийшла заміж за найменшого з них.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: