ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
БАЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Троє братів і золота яблуня
Троє братів і золота яблуня

Було в жінки троє синів. На обійсті в них росла яблуня, яка щороку родила по одному золотому яблуку. І щороку приходила змія та зривала те яблуко.
От найстарший син каже: 
– Мамо, дайте мені ножа й горіхів, я піду стерегти яблуню. 
Пішов він, сів під деревом і заходився лускати горіхи, а змія підкралася потемки і вкрала яблуко. 
Повернувся син додому й сказав: 
– Мамо, я не вберіг яблуко – прийшла змія і вкрала його. 
Наступного року проситься середульший: 
– Мамо, дайте мені ножа й горіхів, я піду стерегти яблуню. 
Пішов і також захопився горіхами, а змія підкралась і знову вкрала 
яблуко. 
На третій рік мовить найменший син: 
– Мамо, тепер дайте ножа мені, я піду пильнувати яблуню. 
Він виліз на дерево, примостився біля яблука і, коли вночі знову підкралася змія, вдарив її ножем і поранив. Змія втекла, а хлопець зірвав яблуко і приніс його матері. 
Тоді покликав своїх братів іти шукати змію. Рушили вони по кривавих слідах і дісталися до глибокої прірви, де змія сховалася. Найменший брат сказав, що треба комусь спуститися в прірву. Зголосився найстарший, щоб спустили його. Але на півдорозі злякався, почав смикати за мотузку, і брати витягли його назад. Почали спускати середульшого, але й той злякався, смикнув за мотузку, і його також витягли, як і старшого. Тоді найменший брат каже: 
– Тепер спущусь я. Коли смикну за мотузку – спускайте, смикну вдруге – спускайте ще далі, аж поки перестану смикати. 
Отже двоє братів спускали його, спускали, аж поки він опинився на дні. Там знайшов будинок змії, зазирнув у віконце й побачив: сидять у кімнаті три дівчини. Одна грається золотим яблуком, і в другої золоте яблуко, а в найменшої золотого яблука немає, грається вона золотою мишкою на золотому блюдці. І він гукнув до найменшої: 
– Дівчино, а відчини мені двері! 
Та інша дівчина відказала: 
– Вертайся хутчій назад! Наша мати ось уже два роки ходить у світ і приносить нам по золотому яблуку, а цього разу повернулася хвора. Як ми тебе впустимо, вона тебе з’їсть. 
Але хлопець сказав: 
– Відчиніть двері, а то розіб’ю шибку і влізу у вікно! 
Тоді підвелася найменша, відчинила двері, він зайшов і вбив змію. 
Потому вивів дівчат з будинку й пішов з ними до мотузки. Спочатку прив’язав найстаршу, смикнув за мотузку, і брати витягли її. Потім прив’язав середульшу, і витягли й ту. Залишилась найменша дівчина. Він їй каже: 
– Як прив’яжу я тебе й смикну за мотузку, щоб тебе підняли вгору, мої брати пересваряться через тебе й не захочуть витягти мене; як я сам прив’яжусь і виберуся звідси перший, тоді навряд чи ти захочеш піднятися нагору. Тож я прив’яжу й відправлю нагору тебе, а мої брати, коли люблять мене, витягнуть мене потім. 
А дівчина сказала: 
– Візьми оцей перстень, я дарую його тобі. Як там, нагорі, посваряться, я зажадаю самотканого вбрання,–' хто зшиє, за того й піду. А ти зачекаєш трохи і, коли твої брати не витягнуть тебе, провалишся ще глибше. Там буде двоє баранів – один білий, другий чорний. Сядеш на білого, він одвезе тебе на білий світ, сядеш на чорного – завезе тебе в підземне царство. 
Прив’язав хлопець дівчину до мотузки, і брати підняли її нагору. 
Хлопець постояв трохи, а тоді провалився вниз – просто на чорного 
барана. Тільки-но приїхав у підземне царство, як баран зник, і хлопець рушив навмання, світ за очі. Приблукав до якоїсь бабусі, а та бабуся жила в місті, де був царський палац. Бабуся була сама. Стала вона замішувати тісто на вечерю – плакала й на сльозах замішувала борошно. Хлопець запитав її, навіщо вона так робить, і бабуся відповіла: 
– А що вдієш, синку! Було і в мене шестеро дітей. Але змія не дозволяє нам брати воду, доки не віддадуть їй на поживу людину. Я давала, давала – віддала всіх дітей, а вона ось уже рік знову не підпускає нікого до води Тепер цар посилає свою доньку на поталу ненажерливій змії. 
Спитав хлопець, де царський палац, і бабуся показала. Пішов він у палац, разом із царською донькою вони сіли в карету й рушили до того місця, де вилазить змія. Хлопець приліг і заснув на колінах у царської доньки. В цей час вилізла з ями змія і підповзла до дівчини, щоб проковтнути її. Царівна заплакала, сльозинка з її очей капнула хлопцеві на обличчя і розбудила його. Він швидко підхопився і вбив змію. І зразу потекла вода. Цар хотів віддячити сміливцеві й запитав, чого той бажає. 
– Нічого мені не треба на цьому світі,– відповів хлопець,– хочу повернутися на нашу землю. 
– Як знайдеться такий, хто підніме тебе туди,– відказав на те цар,– я зроблю все, що буде треба. 
Пішов хлопець містом, питаючи всіх, чи не згодиться хто підняти його на горішню землю, і один чоловік йому сказав: 
– За містом росте високе дерево, на тому дереві сидить орлиця – вона ніяк не може вигодувати своїх орлят. Іди туди – може, вона тобі якось зарадить. 
Знайшов хлопець те дерево, ліг під ним і заснув. Але скоро орлята запищали, і він прокинувся. Глянув угору й побачив, що на дерево лізе триголова змія; махнув він ножем і відрубав їй всі три голови. Орли подумали, що хлопець напав на їхніх діток, і злетіли згори, хотіли заклювати його, та малі орлята сказали: 
– Не чіпайте його, мамо й тату, цей чоловік убив змію і врятував нас! 
Гей, побратиме,– сказали тоді орли,– кажи, чим відплатити тобі 
за твою добрість. 
– Нічого мені не треба, хочу тільки, щоб ви занесли мене на горішню землю. 
– Занесемо! Знайди дев’ять ялових корів, які вже дев’ять років не телилися, і годуй нас місяць; потім зроби скриню на залізних жердинах, поклади в неї те м’ясо, що лишиться, і сам сідай, та не забудь набрати води в шкіряний бурдюк. Ми покладемо жердини собі на спини й понесемо тебе. Коли скажемо тобі «га», даси нам м’яса, скажемо «пити» – даси води. 
Юнак зробив усе так, як йому було сказано, і через місяць птахи взяли його на крила й підняли високо вгору. Але заготовленого м’яса не вистачило, а орли вимагали ще й ще. Тоді хлопець почав одрізувати шматки м’яса із своїх долонь і п’ят і тим годував орлів. Нарешті вони винесли його на землю і запитали: 
– Скажи, а що то було за м’ясо, яким ти годував нас наостанку? 
– Ніде правди діти, побратими, скажу вам, – відповів хлопець. – Я одрізував те м’ясо із своїх долонь і п’ят, бо не стало яловичини. 
– Невже? Коли б ми знали, що ти такий смачний, то з’їли б тебе ще під деревом,– сказали орли. 
Повернувся хлопець додому, до своїх братів, які й досі сварилися за найменшу дівчину. І він теж сказав, що хоче мати її за дружину. 
– Хочу мати самоткане вбрання,– сказала дівчина.– Хто його зшиє, за того й піду. 
Згадав найменший брат про перстень і щойно глянув на нього, як з’явилося самоткане вбрання. Помирилися брати, і найменша сестра вийшла заміж за найменшого з них.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: