ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
БАЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Бідар і водяник
Бідар і водяник

В одному селі жив старий дід. Вів був дуже бідний, нічогісінько не мав. Помер і залишив своєму синові один лиш кужіль. Син узяв той кужіль і подався на заробітки. Дорогою в нього порвалися мотузки на постолах. Він вийняв кужіль і почав сукати мотузку. Так помалу дістався до великої річки. Вона була широка, як море. Як його перевезтися?
Став чоловік на березі й сушить собі голову, не знає, що робити. Поки отак думав, з води вигулькнуло бісеня. 
– Що ти робиш? 
– Мотузку сукаю! 
– Навіщо вона тобі? 
– Річку зв’язати! 
– А нащо тобі її в’язати? 
– Щоб додому віднести! 
Бісеня пірнуло у воду й побігло до свого батька – водяника. 
– Тату, якийсь чоловік там на березі сукає мотузку, щоб зв’язати річку й віднести її до себе додому! 
– Це, напевно, якийсь страшний ворог! Де ж ми житимемо? Я без ноги, то біжи ти поміряйся з ним силою. Переможеш його, і він не забере річки! 
Бісеня знову виринуло з води: 
– Гей, ходи-но сюди! 
– Що тобі ще треба? 
– Забереш цю річку, як побореш мене! 
– Поборемося, як прийдеш до мене в село! 
– Прийду! 
Поплентало бісеня за чоловіком. Той привів його до прірви, де жив змій. 
– Ти ще малий, і мій син ще дитина, то ви боротиметеся, а я подивлюся,– сказав чоловік. 
Коли це виповзає змій. Бісеня злякалось і втекло. Чоловік сховався від змія, а тоді знову прийшов до річки. 
Прибігло перелякане бісеня до свого батька. 
– Тату, не можна боротися з тим чоловіком. У нього є син, теж дитина, як і я, і коли той син з’являється, дерева в лісі хиляться з ляку. 
– То біжи позмагайся з ним, хто далі кине яблуко. Ти його переможеш, і не забере він річки! 
У великій бульбашці виринуло бісеня з води. А чоловік сидить, сукає мотузку. 
– Гей, навіщо ти сукаєш мотузку? 
– Аби міцніша була! 
– Навіщо тобі міцна мотузка? 
– Щоб не порвалася, коли нестиму річку! 
– Віднесеш річку, коли кинеш яблуко далі за мене! 
– Кидай спершу ти, а тоді я! 
Жбурнуло бісеня своє яблуко аж за річку. Чоловік замахнувся, та не кинув яблуко, а непомітно сховав його в кишеню. 
– Бачиш: я переміг. Твоє яблуко було видно, як воно летіло і як упало за річкою, а мого не було видно ні коли воно летіло, ні коли падало! 
Бісеня зніяковіло і мерщій у воду. Прийшло до батька й каже: 
– Тату, він переміг мене! Зараз забере нашу річку! 
– Справді? – запитав старий водяник. 
– Атож. Йому залишилося тільки зв’язати річку. 
– Доведеться мені йти до нього. Той чоловік лишить нас без домівки, а то ще, чого доброго, і нас занесе! 
Узяв милицю – тук-тук, тук-тук – і вже виткнувся над водою. Чоловік саме нахилився зав’язати мотузку на постолах. 
– Гей, нащо ти в’яжеш річку? 
– Понесу її додому! –відповів чоловік. 
– Але ж вона наша! – каже старий водяник.– Що ж ми, зостанемося без домівки? 
– Ваша чи не ваша, а я її заберу. Де хочете, там і живіть! А як лишитеся в цій річці, станете моїми рабами! 
Водяник благав, а чоловік удавав, ніби не чує. 
– Залиш нам річку, ми дамо тобі торбу золота! 
– Що таке торба золота! Ще й нести її треба. 
– Дам тобі дві торби і сам однесу! – обіцяє водяник. 
– Ну, це вже інша річ. Гляди тільки, щоб торби були великі, як мішки. 
Водяник пірнув у воду й незабаром виніс дві великі торби золота. 
Чоловік рушив, а водяник насилу тяг ті торби слідом за ним. 
Підійшли вони до села. Водяник натомився і сів від почити. А чоловік думає собі: «Як він ітиме аж до моєї хати, то довідається, де я живу. Збере вранці родичів і забере в мене золото». І почав він міряти водяника – від п’ятки здорової ноги аж до голови.
– Нащо ти мене міряєш? – питається водяник. 
– Дах моєї хати вкритий шкурами чортів, треба ще покрити один куток, тож я міряю, чи вистачить твоєї шкури. 
Чоловік сказав це і ніби закуняв. А водяник за милицю і хода! Бідар узяв те золото і приніс додому.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: