ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Правда і кривда
Правда і кривда

Жили колись два брати: старший і молодший. Старший завжди говорив і чинив правдиво, тому його називали «правим», а менший брехав, у всьому лукавив і робив людям зло, то його й прозвали «кривим».
Старший брат часто докоряв меншому: 
– Не роби так, брате! Не ходи шляхами кривди! Кривда ніколи до добра не призводить, нікому не допомагає. Якщо ти обдурюватимеш людей, чинитимеш їм зло, ніхто тебе не любитиме. 
Та поганець і слухати нічого не хотів, ба навіть переконував брата, щоб той відцурався справедливості: 
– Еге, брате! Без брехні, без кривди не можна жити на світі – своєю правдою ситий не будеш. 
І почали брати змагатися. 
– Правда – це найкраще з усього, що є в світі,– каже старший.– Якби люди не чинили по правді, нічого не лишилося б на світі, все б загинуло. 
– Ні, брате, ні! Кривда краща, бо з нею легше жити, легше здобути, що хочеш. 
– Ні, таки правда краща! 
– Ні, кривда! 
– Ну, коли ти думаєш, що кривда краща, то ходімо попитаймо людей, що вони скажуть. 
– То й ходімо,– погодився менший,– але якщо скажуть, що кривда краща, я вийму тобі очі. 
Старший на те пристав, і брати рушили шукати когось, щоб їх розсудив. 
Дорогою зустріли попа, що їхав на коні. 
– Запитаймо цього попа, він розуміється на таких речах краще від усіх,– запропонував менший. 
– Добридень, батюшко! 
– Дай вам, боже, здоров’я! – відповів піп.– Куди прямуєте? 
– Добре, що ти перший запитав нас, батюшко, бо ми оце якраз хотіли тебе щось запитати,– мовив старший брат. 
– То питайте, що там у вас; якщо знаю – відповім. 
– Скажи нам, батюшко, правду: що краще, добро чи зло? 
– А чого це вас турбує? 
– Побились ми об заклад,– мовив кривий.– Брат каже, що правда краща, а я кажу: краща все-таки кривда. Тому й питаємо – хочемо, щоб ти розсудив нас. 
– Е, діти мої! Кривда краща, нею можна по-людськи жити, а правдою – що? – відказав піп і, стьобнувши коня, подався своєю дорогою. 
Зрадів кривий і каже: 
– А бачиш, брате? Кому я говорив: кривда краща, а ти все «правда» та «правда». 
– Правда все-таки краща, хоч би що там хто казав! 
– Ти сам уже кажеш неправду – хіба не чув, що відповів піп? 
– Чув,– каже правий. 
– Що ж, тоді давай вийму тобі очі – так ми домовлялися, нічого не вдієш. 
– То й виймай. 
Недалечко росло розлоге дерево; брати підійшли до нього, там кривий вийняв правому очі та й пішов собі геть. 
Увечері сліпий виліз на дерево, щоб переночувати. А під тим деревом щоночі збиралися чорти, і їхній ватажок розпитував кожного, хто що зробив за день, карав тих, що не виконали свого завдання, і посилав знову, щоб ішли й чинили людям капості. От опівночі зібралися чорти під деревом; надійшов сам ватажок і почав їх розпитувати: 
– Всі зібралися? 
– Всі,– відповіли йому. 
– Ну ж бо, розповідай, що зробив сьогодні? – запитав він одного. 
– Я ошпарив царську доньку вранці, коли вона вмивалася; лице її вкрилося струп’ям, і вона ніколи не видужає. 
– Добре! А ти що зробив? – запитав другого. 
– Я сьогодні дев’ятьма цурпалками зіпсував водяний млин, і він уже ніколи не молотиме,– відповів той. 
– Теж добре! А ти? 
– Я,– відказав третій,– перекинувся сьогодні попом і перестрів двох братів. Вони запитали мене, що краще: правда чи кривда; я відповів, що кривда краща, і кривий вийняв очі правому, бо вони побилися об заклад. 
– Добре діло! А ти зробив що-небудь? – запитав ватажок четвертого чорта. 
– Е, я нічого не зробив. 
– Бийте його,– наказав ватажок. 
Чорти кинулися товкти невдаху, і він заревів, примовляючи: 
– Ви хвалитесь, що накоїли лиха, але знав би осліплений, що вмиється він водою з цієї криниці й прозріє; виллє тієї води на жорна – і млин запрацює, однесе її царевій доньці, щоб умилася,– і заживуть її рани... 
Тільки сказав він це, як заспівали півні і чорти пощезли. 
А сліпий сидів на дереві і все чисто чув, що говорили чорти. Він спустився з дерева і почав обмацувати землю – цілий день мацав і таки знайшов криницю, умився криничною водою і відразу прозрів. Потім набрав води й пішов до мірошника, якому чорт зруйнував млина, вилив трохи води на жорна, і млин запрацював. Мірошник два дні бився, лагодив млина, але не міг нічого вдіяти, і тепер, коли правий полагодив млина, він йому за це добре заплатив. У царевої доньки, яку чорт ошпарив, усе обличчя було невигойною раною; приходили лікарі, лікували-лікували її, та не могли зцілит и. А коли прийшов правий і дав їй води, рани де й поділися, і цар за це щедро наділив його всяким добром.
Коли правий прийшов додому, кривий почав розпитувати, як той зумів зцілитися і з чого розбагатів, без кривди наживши отакенне багатство. Старший брат розповів йому все, що сталося вночі під деревом, розказав, як зцілився криничною водою і дістав велике багатство. І додав: 
– Тепер бачиш, брате, як правда допомагає людям? 
А кривий чорно позаздрив братові, зараз же пішов під те дерево й виколов собі очі. Він гадав, що теж вилікується криничною водою, здобуде багатство та ще й похвалиться братові, що допомогла йому кривда. 
Опівночі знову зійшлися чорти під дерево, і ватажок почав розпитувати їх про се, про те. Кожен чорт розповідав, що лихого він зробив за день; потім один поскаржився своєму володареві, що хтось їм заважає. 
– Той, кому я допоміг позбутися очей, прозрів,– сказав чорт.: 
– І жорна закрутились,– додав другий. 
– Царева донька – і та видужала,– забідкався третій. 
Наприкінці ватажок запитав четвертого чорта: 
– А ти що сьогодні зробив? 
– Та знову нічого, але погляньте он на того чоловіка, що сидить на дереві! Довго я ходив за ним, доки привів сюди,– сказав чорт і показав пальцем на кривого, що підслухував на дереві. 
Чорти стягли кривого з дерева та й роздерли.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: