ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Хто не робить, той з голоду вмирає
Хто не робить, той з голоду вмирає

В одному селі жила дуже бідна родина: чоловік із жінкою, дочка і стара баба. Чоловік був роботящий і до всякого діла зугарний. Він ходив по багатих людях, працював і працював, заробляв на свою невелику сім’ю. З його праці й жили. Жінка була дуже ледача, а дівчина дивилася на матір і нічого не вчилася робити. 
Поки жив чоловік, усе було добре: він дбав і про їжу, і про дрова, і про одяг. Та якось поїхав він на ринок на молодому, необ’їждженому коні. Дорогою кінь наполохався і скинув вершника додолу. Як упав бідолаха посеред дороги, так і вмер. Довелося його рідним самим дбати про себе. Мати небіжчика була стара-престара баба і ледве ноги носила по хаті, а жінка з дочкою були дуже ледачі й нічого не вміли робити. Тож їх ніхто не хотів брати на роботу. Та одного разу влітку прийшов до них сусіда і сказав: 
– А що, сусідко, вже жнива. Знаєте, літня днина цілий рік годує. Ходіть-но з дівчиною до мене жати, заробите собі щось на зиму. 
– Ха, я дожила до такого віку, а й досі не знала, що то жнива, і зараз не піду жати. Не пущу й дочки. Вона молода, нехай погуляє, бо ще руку серпом ушкодить! 
– Коли не хочете жати,– каже сусіда,– то йдіть хоч колоски збирайте по стерні. Колос до колоса, зерно до зерна, от і зберете собі щось на зиму. 
А жінка: 
– Нащо мені те колосся? Моя свекруха дуже стара, вона помре; дочка гарна й на порі, то вийде заміж; собака десь забіжить, а я сама собі голова, якось переб’юся. 
– Що ж, твоя воля,– сказав сусіда.– Я тобі раджу, а ти роби, як собі знаєш. 
Минуло літо, минула й осінь. Прийшла зима. Холодна, люта! Завили вітрюгани, пішов сніг, понамітало кучугурів – з хати не вийти. Такої зими навіть найстаріші люди не пам’ятали. А ледачі мати з дочкою сиділи голодні й холодні. 
– От якби ти вийшла заміж,– каже якось мати дочці,– якби твоя баба померла, а собака десь подівся. А то всі живете і всі хочете їсти. 
Що дочка відповість? Дивиться у вікно надвір: 
– Мамо, поглянь скільки снігу намелося. 
– Колосся? – вигукнула голодна мати.– То збирай його скоріш, доню, збирай, ми зваримо зерна, та й наїмося. 
– Яке ще колосся мариться тобі, мамо?–здивувалася дівчина.–Снігу намелося, скрізь кучугури, дверей не можна відчинити. 
На другий чи на третій день прийшли до них сусіди, а ледачі мати з дочкою лежать мертві – повмирали з голоду й холоду. 
Так завжди буває: хто влітку не думає про зиму і не працює, той взимку мерзне й голодує. Тож до всякої роботи треба братися у свій час.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: