ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
БАЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Хитрий Петр на тому світі
Хитрий Петр на тому світі

Якось ішов подорожній через село, захотілося йому пити, і він підійшов до криниці. 
– Звідки йдете, дядьку? – запитала його жінка, що саме брала воду, 
– З того світу,– відповів подорожній, що був не хто інший, як Хитрий Петр. 
– Справді з того світу? 
– Авжеж. Я прийшов на цей світ прогулятись, набратися здоров’ячка, а тоді піду й віднесу здоров’ячко померлим. 
– Знаєте, дядьку, є в мене син на тому світі, Іванчом його звуть. Може, ви знаєте його? Чи не бачили його часом? 
– Звичайно, бачив. Тільки хочу тобі сказати – дуже вже він зубожів: носить воду на спині, продає і тим собі на хліб заробляє. 
– Ой, бідний мій Іванчо! Дам я вам, дядьку, грошей, занесіть йому, нехай він купить собі коня та не носить воду на спині. 
Сказала це дурна жінка й дала п’ять золотих незнайомому чоловікові. 
Узяв Хитрий Петр гроші й пішов собі. 
А жінка прийшла додому і похвалилася чоловікові, як вона послала Іванчові гроші на той світ, спасибі добрій людині. Та чоловік не був такий дурний, як його жінка, одразу дотямив, що тут брехня, вибіг з хати, стрибнув на коня й кинувся навздогін. 
А Хитрий Петр ішов та все озирався. Як помітив позаду вершника, зрозумів, у чім річ. Підійшов він до вівчаря, що недалечко пас вівці, і каже йому: 
– Вівчарю, бачиш он того вершника? Це страшна людина. Він скрізь ходить, вишукує вівчарів, дере з них шкіру й робить з неї барабани. Як хочеш врятуватись, то дай мені свою одежу, а я тобі дам мою, бо він мене знає і нічого мені не заподіє, а ти одягни мою одежу, вилізь на отого дуба і сиди в гіллі, поки вершник поїде собі геть. 
Злякався вівчар, повірив Хитрому Петрові, помінявся з ним одежею і поліз на дерево. 
Аж ось і вершник від дороги над’їхав і питає Хитрого Петра: 
– А чи не бачив ти, вівчарю, чоловіка – йшов тут недавно? Хай йому грець, обдурив мою жінку – п’ять золотих у неї забрав. 
– Он він, сховався на дубі. Давай я тобі коня потримаю, а ти полізь та піймай його. 
Той так і зробив, а Хитрий Петр скочив на коня і втік. 
Вернувся чоловік додому, а жінка й питає його: 
– Гей, чоловіче, забрав гроші? 
– Ні,– відказав чоловік,– я ще й коня йому дав, щоб він швидше відніс гроші нашому Іванчові.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: