ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Вовк та собака
Вовк та собака

Був у одного господаря собака. Щиро служив він господареві, та й незчувся, як постарів. Гірше стали бачити його очі, і важче йому стало стерегти господареве добро. Тоді скупа господиня перестала годувати його, а потім і зовсім почала з двору проганяти.
«Як так жити,– міркує собака,– нехай краще мене вовк з’їсть». Надумався він і пішов у ліс вовка шукати. 
Іде він лісом, а тут назустріч і вовк біжить. 
– Куди, собако, йдеш? – питається вовк. 
До тебе. 
– Чого? 
– З’їж ти мене, вовче... 
І розповів він вовкові про своє лихо. 
Бачить вовк – собака худий-худий, що зуби поламаєш,– і каже. 
– Ні, тепер я тебе їсти не буду. Треба, щоб ти трохи погладшав. 
– Як же я погладшаю,– каже собака,– коли мене господиня зовсім не годує! 
– Дарма. Ми зробимо так, що вона тебе залюбки годуватиме. 
– Де там! – повертів собака хвостом.– Господиня моя надто скупа. 
– Слухай ти мене,– каже вовк.– Іди додому й сиди там на городі. Надвечір, як почне темніти, я прибіжу й ухоплю найліпшого господаревого підсвинка. Ти наробиш гавкоту, побіжиш за мною, і я віддам тобі підсвинка. Господар угледить це й накаже господині добре годувати тебе. А через місяць, як погладшаєш,– приходь до мене, тоді я тебе з’їм. 
Собака подумав і погодився. Надвечір прибіг вовк, ухопив підсвинка й поволік через городи. 
Тут собака як наробить лементу, як кинеться за вовком... 
Почув це господар, виходить з хати, бачить – вовк підсвинка волоче через городи, а собака його наздоганяє, відбирає. 
– Ату! Ату! – закричав господар з усієї сили.– Візьми його, Лиско! 
Вовк тим часом покинув підсвинка, а сам драла в ліс. 
– Молодчина, Лиско! – похвалив господар собаку, привів на кухню й повелів дружині добре годувати його. 
Живе Лиско розкошуючи. А через місяць зробився такий гладкий, аж шерсть вилискує. І про договір з вовком забув. 
От одного разу зібралися в господаря гості. П’ють, гуляють, пісень співають. Немало тут і Лискові перепало – цілу купу кісток під стіл йому накидали. 
Наївся Лиско та й вийшов надвір – у свою будку. Дивиться – аж у будці вовк чекає на нього. 
– Чого ти тут? – здивувався собака. 
– По тебе прийшов,– відповідає вовк.– Пам’ятаєш наш договір з тобою? 
Злякався собака – не хочеться йому на вовчі зуби потрапляти. От він і каже: 
– Не їж ти мене, вовче. Я тебе за це як слід почастую найсмачнішою стравою. 
– Відкіля ж ти візьмеш? 
– У мого господаря гості. Там під столом повно кісток – навіть із м’ясом. Ходімо! 
– Боюся. Чого доброго, уб’ють мене там. 
– Не бійся, не вб’ють,– каже собака.– Я тебе проведу так, що ніхто й не помітить. 
Погодився вовк і пішов за собакою. 
Лиско залишив його в сінцях, сам убіг до хати, махнув хвостом і загасив скалку. 
– Тепер біжи під стіл,– покликав він вовка. 
Вовк так і зробив. 
Собака нагодував вовка, навіть вином напоїв. Сидять вони собі під столом та теревенять потиху. 
А тим часом гості заспівали веселих пісень. 
Вовк слухав, слухав та й каже собаці: 
– Мені також співати хочеться. 
– Мовчи краще,– радить собака. 
Вовк помовчав трохи та й знову за своє. 
– Не витримаю,– каже,– аж язик свербить, так співати захотілося.– І затягнув на всю хату басом: – Ау-ау! 
А собака також не витримав та й давай підспівувати: 
– Гав, гав! Дзяв, дзяв!.. 
Почули це гості, вхопили хто кочергу, хто чаплію, відлупцювали вовка й викинули його з хати разом із собакою. 
Прочумався вовк і каже собаці: 
– Ну й нагодував же ти мене! Я тобі не подарую цього. 
– Сам винен,– каже собака.– Треба було мовчати. 
– Ні,– не погоджується вовк, це ти винен. Навіщо завів мене до хати? 
Сперечалися вони, сперечалися, нарешті вовк каже: 
– Коли так, будемо воювати: хто кого переможе, той того і з’їсть. Збирай своє військо і приходь до мене в ліс. 
– Що ж,– каже собака,– нехай буде так. 
Назавтра взяв він барана, кота й півня собі в помічники та й пішов на війну з вовком. 
А вовк запросив до себе у вояки ведмедя, вепра й зайця, вийшов з військом на край лісу і чекає. 
– Полізь ти, Михайле,– каже він до ведмедя,– на ялину та подивись, чи не йде собака зі своїм військом. 
Ведмідь виліз на ялину, придивився і каже: 
– Іде! 
– Ну то злазь! – кличе вовк.– Будемо воювати. 
– Ні, не злізу,– відповідає ведмідь. 
– Чому? 
– Страшно. 
– Що ж то за військо таке, що ти так злякався? – питає вовк. 
– Таке військо, що я ніколи й не бачив,– відповідає ведмідь тремтячи,– Один вояка, товстий і волохатий, з вилами йде; другий – грізний, вусатий, позаду списа несе; третій – у шапочці червоній, зі шпорами на ногах, шаблею махає... Перший іде, головою трясе та все кричить: «Бе! Я всіх поколю, на вила посаджу!» Другий сердито пирхає, навсібіч роздивляється і все бурмоче: «Мені, мені їх подай!» А третій, пихатий такий, кричить: «Куди, куди йти! Я сам усіх поб’ю!» 
Вепр почув це та хутчій у мох по самі вуха зарився. А вовк бачить, що не встигне заховатися,– став на задні лапи і стоїть. 
– Ховайся за мене,– каже він переляканому зайцеві.– Вони подумають, що я пень, і обминуть нас. 
Приходить собака зі своїм військом, бачить – ніде нікого нема. 
Тут якраз у барана роги засвербіли. Дивиться він – побіч якийсь пень стоїть. Розігнався баран та – трах! – рогами в пень. У вовка від цього й голова розкололася. Повалився він догоричерева та й ноги простяг. Заєць вискочив з-під вовка, але собака угледів його й відразу спіймав. 
Вепрові в цей час, як на лихо, сіла муха на вухо. Поворушив він вухом, щоб зігнати її, а кіт подумав, що там миша. Кинувся туди та давай мох розгрібати. Так і дере вепра гострими пазурами! Терпів, терпів вепр, а потім схопився та навтікача. Півень злякався вепра, залопотів крилами, злетів на ялину й наробив галасу: 
– Куди, куди? 
Ведмідь подумав, що цей грізний вояка до нього добирається, заліз від страху аж на верхній сук. Сук не витримав зламався, ведмідь гримнувся об землю й убився. 
Із тих пір більше й не приятелюють собак и з вовками.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: