ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Жорна
Жорна

Жили собі дід та баба. І було в них тільки й того, що півник та жорна.
Дивовижні ці жорна були: покладе дід одне зерно, покрутить раз-другий, і ціла вже діжка борошна. 
В злагоді жили дід та баба й півника не зобиджали. 
Дійшли чутки про дивні жорна до пана. Надумав він украсти їх. 
Приїхав надвечір до діда, проситься переночувати. 
– На полюванні,– каже,– був, далеко додому їхати, а тут ніч надходить... 
– Будь ласка,– каже дід,– місця всім вистачить. 
Уночі, коли дід та баба поснули, пан украв жорна й поїхав. 
Зажурилися дід та баба, сидять голодні та плачуть. Півник слухав, слухав їх, а тоді й каже: 
– Не плачте, я поверну вам жорна. 
– Де тобі повернути їх! – кажуть дід та баба.– Пан тебе і на поріг не пустить. 
Нічого, козириться півник,– поверну. Хоч сам загину, а жорна поверну. 
Попрощався півник з дідом та бабою і полетів до панського двору. 
Летить він дорогою, летить він широкою, а назустріч йому шуліка. 
– Куди, півнику, летиш? – запитує. 
– У двір до пана. 
– Чого? 
– Пан у діда та баби ночував і жорна вкрав. Я лечу їх шукати. 
– Візьми і мене з собою. 
– Лізь у воло! 
Шуліка заліз до півника у воло. Півник полетів далі. Летить він дорогою, летить широкою, а назустріч лисиця: 
– Куди, півнику, летиш? 
– У двір до пана. 
– Чого? 
Пан у діда та баби ночував і жорна вкрав. Лечу шукати. 
– Візьми і мене з собою. 
– Лізь у воло! 
Лисиця залізла до півника у воло. Півник полетів далі. Летить він дорогою, летить він широкою, а назустріч йому борсук: 
– Куди, півнику, летиш? 
– У двір до пана. 
– Чого? 
– Пан у діда та баби ночував і жорна вкрав. Лечу їх шукати. 
– Візьми і мене з собою. 
– Лізь у воло! 
Борсук заліз до півника у воло. Півник полетів далі. Летить він дорогою, летить він широкою, а назустріч йому вовк: 
– Куди, півнику, летиш? 
– У двір до пана. 
– Чого? 
– Пан у діда та баби ночував і жорна вкрав. Лечу шукати. 
– Візьми і мене з собою. 
– Лізь у воло. 
Летів, летів півник і прилетів до панського двору. А у пана в цей час гостювали – пили, гуляли. Вікна й двері навстіж повідчиняли. Вилетів півник на підвіконня, залопотів крилами й заспівав голосно: 
– Ку-ку-рі-ку! Щоб пан не дожив віку. Він у діда та баби ночував і жорна вкрав. Я прилетів шукати. Віддай, пане, жорна! 
Панові соромно стало перед гостями, що півник його злодієм називає. От він і каже: 
Слуги, слуги, схопіть цього горланя, киньте в курник: нехай його кури заклюють. 
Схопили слуги півника, кинули в курник, а самі пішли. 
Тут півник і каже: 
– Шуліко, шуліко, вилазь із вола, задуши курей. 
Виплигнув шуліка з вола, передушив усіх курей і полетів у ліс. 
Півник знову вилетів на підвіконня: 
– Ку-ку-рі-ку! Щоб пан не дожив віку. Він у д іда та баби ночував і жорна вкрав...
– Ох,– каже пан,– його і кури не заклювали. Добре-но! Слуги, слуги, схопіть цього горланя, віднесіть до гусей, нехай його гуси задзьобають. 
Схопили слуги півника і кинули до гусей. 
Півник очунявся й каже: 
– Лисичко, лисичко, вилазь із вола, подуши гусей. 
Лисиця так і вчинила, а сама в ліс побігла. 
Прилетів півник на підвіконня й знов своєї співає: 
– Ку-ку-рі-ку! Щоб пан не дожив віку! 
Ох,– каже пан,– його і гуси не задзьобали? Добре! Слуги, слуги, занесіть його до свинарника: нехай його свині загризуть! 
Занесли слуги півника в свинарник. А там півник каже: 
– Борсуче, борсуче, вилазь з вола, загризи свиней. 
Борсук так і вчинив, а сам побіг у ліс. 
Прилетів півник на підвіконня: 
– Ку-ку-рі-ку! 
– Ох,– каже пан, почувши голос півника,– то його і свині не загризли? Слуги, слуги, укиньте його в стайню: нехай його коні затопчуть! 
У стайні півник каже: 
– Вовче, вовче, вилазь із вола, поріж коней. 
Вовк вискочив, порізав усіх коней і хода в ліс. 
Прилетів півник на підвіконня: 
– Ку-ку-рі-ку! 
Пан аж за голову схопився: 
що ж робити? Тоді каже: 
– Слуги, слуги, схопіть цього горланя, віднесіть кухареві: нехай він його засмажить. 
Слуги так і вчинили. 
Кухар засмажив півника і приніс на тарілці панові. Пан схопив його та й проковтнув од злості всього одразу. А півник ожив у панськім череві, вистромив дзьоба у праве вухо та й заспівав: 
– Ку-ку-рі-ку! Щоб пан не дожив віку! 
Пан закричав: 
– Слуги, слуги, хапайте сокири, рубайте цього негідника! 
Схопили слуги сокири та як рубонули і відрубали панові 
праве вухо... А півник переліз у ліве вухо і знову заспівав. 
– Слуги, слуги,– кричить пан,– рубайте його! 
Рубонули слуги, та не по півникові, й одрубали панові ліве вухо. Лишився пан без вух. 
Тоді півник висунувся з рота. 
– Слуги, слуги,– кричить пан, роззявивши рота, – рубайте, рубайте його! 
Рубонули слуги, та не по півнику, а по язику – відрубали панові язика. 
А півник вискочив, полетів на підвіконня, сів і співає. 
Бачить пан – нема порятунку: всю худобу і птицю його півень передавив  і самого скалічив. Виніс він жорна з покоїв і віддав півникові. Півник схопив один камінь під одне крило, другий – під друге і полетів додому.
Зраділи дід з бабою жорнам, стали борошно молоти. 
З борошна хліб печуть, самі їдять і півникові дають.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: