ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Пшеничний колосок
Пшеничний колосок

Жила собі у дворі курка Цокотушка, гусак Шипун та індик Белькотун.
Курка доглядала своїх курчат, греблася на смітнику, шукала зернятка. А гусак Шипун та індик Белькотун тільки походжали туди-сюди двором, мов ті поважні пани і весь час сперечалися між собою про те, хто з них найважливіший та найрозумніший. 
– У мене голова велика, – хвалиться гусак, – тому й розуму більше. 
Індик з цим не погоджувався. 
– Голова у тебе велика, це правда, та дурна, як чобіт,– казав він. 
Ну, хай собі голова дурна,– відповів гусак, – зате ніс який у мене! Міцний, твердий, гарний... А у тебе що за ніс – сміх та й годі! Черв’як, а не ніс! 
І гусак, і індик були великі ледацюги. їжу шукати для себе лінувалися, тому частенько голодували. Коли б не годувала їх так-сяк господиня, то давно б цих ледацюг і на світі не було. 
Якось знайшла курка біля тину пшеничний колосок. Зраділа колоскові, засокотала на весь двір: 
– Ко-ко-ко! Дивіться, який гарненький колосок я знайшла. 
Почули таку новину Шипун і Белькотун. 
Ану, показуй! 
Курка показала їм колосок. Індик понюхав своїм носом-черв’яком. 
– Так, так, – сказав він,– колосок і справді гарний. Треба його змолотити. 
– Ага, ага,– погодився і гусак.– Треба змолотити. Тоді будуть зернятка. А вони смачні... Ага, ага! 
Добре,– сказала курка.– А хто його змолотить? 
– Тільки не я! – відповів гусак.– Я товстий, мені важко ціпом махати. 
– Невже ти хочеш, щоб я молотив! – палко забелькотів індик.– Я тобі не парубок! 
Ну, добре,– сказала курка,– я сама змолочу. 
Пішла вона на тік, узяла ціпа й змолотила пшеничний колосок. Принесла зернятка й радіє. 
– Дивіться, які гарні зернятка. Червоненькі, пузатенькі. Вони, напевно, смачніші од ячмінних. 
Підійшли до зерняток і гусак з індиком. 
– Так, так, сказав індик.– Гарні зернятка. 
Ага, ага,– підтвердив гусак.– Аж шкода клювати їх. 
– І не слід клювати – їх треба змолоти та спекти паляницю,– дав розумну пораду індик. 
– Ага, ага,– погодився гусак,– паляниця м’яка, як мій пух. А смачна яка! 
– Добре,– сказала курка.– А хто змеле пшеничні зернятка? 
– Тільки не я! – буркнув гусак.– Мені важко до млина ходити. 
– І не я! вигукнув індик.– З такою простою працею і дурний гусак упорається. 
– Ну що ж,– сказала курка,– якщо так, то доведеться мені самій іти до млина. 
Всипала вона зернятка в торбинку і понесла в млин. Там змолола й принесла борошно додому. 
– Ой, яке білесеньке борошно! – засокотала на весь двір курка. 
Індик понюхав борошно. 
– Так, так,– сказав він,– гарно пахне. Що ж, смачні булки будуть. 
Ага, я ж казав, що смачні! – вставив слово й гусак. 
– Ну, а хто спече з цього борошна паляниці? – запитала курка. 
Гусак покрутив своєю великою головою: 
– Я не вмію... 
Індик відповів: 
– Я хоч і вмію, але не хочу. Нехай гусак пече. 
– Ну добре,– сказала курка,– тоді я сама спечу. 
Знайшла вона під повіткою діжу і розчинила тісто. Потім нарубала дров і затопила піч. 
Коли тісто піднялось, курка наробила чудових паляниць, посадила їх на лопату і в піч. 
Паляниці почали пектися. І такий приємний дух пішов по всьому двору, що в гусака та індика слинка потекла. 
А треба сказати, що вони давно вже нічого не їли і так зголодніли, що й сперечатися перестали, хто з них найважливіший та найрозумніший. 
– Ходімо до хати,– сказав індик,– мабуть, паляниці вже готові. 
– Ага, ага,– відповів гусак,– ходімо, братику, до хати. 
Прийшли індик та гусак у хату, а там курка паляниці 
з печі виймає. 
– Так, так,– весело заговорив індик,– саме вчасно прийшли. 
– Ага, ага,– захитав головою гусак і перший подався до столу. Індик – за ним. 
Курка зупинила їх. 
– Постривайте! Не поспішайте, панове! Перш ніж сісти за стіл, дайте відповідь на моє запитання. 
– Давай своє запитання! – сердито просичав гусак. Тільки швидше. 
– Так, тільки швидше,– забелькотів індик.– А то дуже їсти хочеться. 
– То слухайте! Хто пшеничний колосок знайшов? 
– Ти, курко, відомо, ти знайшла, відповіли індик та гусак в один голос. 
– Хто змолотив колосок? 
– Ти, курко, змолотила. 
– Хто зернятка до млина носив? 
– Ти носила... 
– А хто дров нарубав, піч затопив, паляниці спік? 
Переглянулися між собою індик та гусак і відповіли: 
– Ти, відомо... За це тобі й слава! 
– От що,– сказала курка Цокотушка,– кому слава, тому й паляниці. А ви, ледарі, ідіть геть звідси! Ко-ко-ко! Дітки, біжіть до мене швидше. 
Позбігалися з двору курчатка, і почала курка частувати їх свіжими паляницями. 
А голодні ледацюги індик і гусак знову засперечалися, хто з них найважливіший та найрозумніший.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: