ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Як гієна та заєць квасолю садили
Як гієна та заєць квасолю садили

Якось умовилися гієна та заєць друзями жити і купили собі два поля, одне біля одного.
А коли настав сезон дощів, вирішили посадити квасолю. 
Цілих два місяці тяглися вгору стебла, а на третій зацвіли квіточками, схо-жими на малесеньких метеликів. Побачив те гієна, захотів прогнати метеликів та й позбивав усі квіточки на своєму полі. А тоді побіг до зайця й застерігає: 
– Я щойно знищив усіх метеликів, які паслися на моїй квасолі. Раджу й тобі це зробити. 
Здогадався заєць, що гієна ошукав себе, та й каже: 
– Красненько дякую, але я зроблю це трохи згодом. 
Минуло кілька тижнів, і на зайцевому полі з’явилися чудові стручки квасолі. Як повиростали вони, заєць попросив дружину приготувати з них смачну страву, щоб і самим поласувати, і сусіду почастувати. 
Гієні страва дуже сподобалася, от він і питає зайця: 
– Як ти зумів виростити таку гарну квасолю? Я ж із свого поля не зібрав ані стручка! 
– А тут нічого хитрого немає: квасолю мені дали оті метелики, яких я лишив на своєму полі. Хіба ти не знаєш, що квіти з часом перетворюються на зернята? 
Коли гієна повернувся додому, його жінка не могла стримати гніву: 
– І не соромно тобі – насадив квасолі і нічогісінько не зібрав! Нехай тепер заєць тебе годує! Хіба можна тебе після цього любити! 
Той докір глибоко вразив гієну, і він почав думати, як би помиритися з жін-кою, а заодно й зайцю насолити. 
Думав-думав та й надумав. Набрав повен рот вугілля, ліг за заячою хижкою і стогне. 
«Що воно там стогне?» – подумав заєць. 
Вийшов із хижі і бачить: корчиться гієна на землі, качається на спині і глухо стогне: 
– Зжалься, друже, рятуй мене! У мене повен рот крові... 
– Ану покажи... Та що це? 
– То загусла кров. Якби ж ти знав, як мені болить. 
Пожалів заєць гієну, засунув лапку йому в пащу, а той зараз і схопив її гострими зубами. 
– Ой, ти мені пальці відкусиш! – зойкнув заєць. 
– Саме це я й збираюсь зробити, якщо не скажеш, як мені перед жінкою виправдатись. 
– Гаразд. Завтра вранці я поведу тебе в таке місце, де багато харчів. Тільки, будь ласка, відпусти мої пальці... Приходь до мене, як заспівають півні. 
Серед ночі гієна, якому дуже кортіло швидше з жінкою помиритися, роз-буркав свого півня і змусив його кукурікати. А тоді пі шов будити зайця:
– Вставай! Мій півень уже проспівав! 
– А мені саме снилося, що хтось дрочив твого півня, шпигав його і тряс,– відказав хитрий заєць.– Ану лишень, почекаймо, поки старі жінки почнуть бухикати, отоді вже й рушимо в дорогу. 
Побачив гієна, що його хитрощі викрито, пішов, буркочучи, і сипнув мелено-го перцю до хижі своєї тещі, а тоді знову бігом до зайця. 
– Моя теща,– кричить,– хоч і прокидається завжди пізно, вже бухикає! 
– А мені оце снилося, що якийсь злий жартівник сипнув перцю до хижі твоєї тещі. Зачекай, хай розвидніється, тоді й рушимо в дорогу. 
Бачить гієна, що знову спіймав облизня, але дуже кортить йому швидше в дорогу! Отож назбирав він соломи і розклав багаття за найближчим пагорбом, звідки щоранку з’являлися перші промені сонця. А тоді щодуху кинувся до заячої хижі. Стукає в двері і кричить: 
– Гей, зайцю! Дивися, вже схід сонця палає! 
– Мені здається, що то хтось запалив багаття! 
– Гр-р-р! – загарчав гієна.– Як ти й далі так глузуватимеш з мене, то я тебе з’їм! 
– Потерпи ще трошки! Кажу тобі, що незабаром твоє бажання здійсниться. 
Аж ось настав довгожданий світанок. Подалися заєць з гієною в дорогу до галявини, де на землі лежало багато-багато яєць. Як прийшли, хотів був гієна їх збирати, але заєць застеріг його: 
– Яйця ті належать Брісі, духові з велетенською головою. Він їх дуже пильно стереже. Ми його чемненько попросимо дати нам кілька яєць. Як го-воритимемо з ним ввічливо й гречно, він з нами поділиться... 
На їхнє прохання Брісі погодився дати їм частину своїх припасів: 
– Усі яйця, які ви встигнете полічити за час, поки я пройду три кроки, будуть ваші. Тільки лічіть по черзі. 
– О, щедрий Брісі, можна я буду першим? – попросив гієна. 
Почав гієна лічити яйця одне за одним, та так швидко, що вже й слів не розібрати. Налічив дев’ятнадцять штук. 
Настала черга зайця. Чітко й голосно лічив він, поки Брісі робив свої три кроки: «Десять, двадцять, тридцять, сорок, п’ятдесят...», і спинився на ста тридцяти! 
Можете собі уявити, як зустріла жінка гієни свого дурного чоловіка?



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: