ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
БАЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Як гієна та заєць квасолю садили
Як гієна та заєць квасолю садили

Якось умовилися гієна та заєць друзями жити і купили собі два поля, одне біля одного.
А коли настав сезон дощів, вирішили посадити квасолю. 
Цілих два місяці тяглися вгору стебла, а на третій зацвіли квіточками, схо-жими на малесеньких метеликів. Побачив те гієна, захотів прогнати метеликів та й позбивав усі квіточки на своєму полі. А тоді побіг до зайця й застерігає: 
– Я щойно знищив усіх метеликів, які паслися на моїй квасолі. Раджу й тобі це зробити. 
Здогадався заєць, що гієна ошукав себе, та й каже: 
– Красненько дякую, але я зроблю це трохи згодом. 
Минуло кілька тижнів, і на зайцевому полі з’явилися чудові стручки квасолі. Як повиростали вони, заєць попросив дружину приготувати з них смачну страву, щоб і самим поласувати, і сусіду почастувати. 
Гієні страва дуже сподобалася, от він і питає зайця: 
– Як ти зумів виростити таку гарну квасолю? Я ж із свого поля не зібрав ані стручка! 
– А тут нічого хитрого немає: квасолю мені дали оті метелики, яких я лишив на своєму полі. Хіба ти не знаєш, що квіти з часом перетворюються на зернята? 
Коли гієна повернувся додому, його жінка не могла стримати гніву: 
– І не соромно тобі – насадив квасолі і нічогісінько не зібрав! Нехай тепер заєць тебе годує! Хіба можна тебе після цього любити! 
Той докір глибоко вразив гієну, і він почав думати, як би помиритися з жін-кою, а заодно й зайцю насолити. 
Думав-думав та й надумав. Набрав повен рот вугілля, ліг за заячою хижкою і стогне. 
«Що воно там стогне?» – подумав заєць. 
Вийшов із хижі і бачить: корчиться гієна на землі, качається на спині і глухо стогне: 
– Зжалься, друже, рятуй мене! У мене повен рот крові... 
– Ану покажи... Та що це? 
– То загусла кров. Якби ж ти знав, як мені болить. 
Пожалів заєць гієну, засунув лапку йому в пащу, а той зараз і схопив її гострими зубами. 
– Ой, ти мені пальці відкусиш! – зойкнув заєць. 
– Саме це я й збираюсь зробити, якщо не скажеш, як мені перед жінкою виправдатись. 
– Гаразд. Завтра вранці я поведу тебе в таке місце, де багато харчів. Тільки, будь ласка, відпусти мої пальці... Приходь до мене, як заспівають півні. 
Серед ночі гієна, якому дуже кортіло швидше з жінкою помиритися, роз-буркав свого півня і змусив його кукурікати. А тоді пі шов будити зайця:
– Вставай! Мій півень уже проспівав! 
– А мені саме снилося, що хтось дрочив твого півня, шпигав його і тряс,– відказав хитрий заєць.– Ану лишень, почекаймо, поки старі жінки почнуть бухикати, отоді вже й рушимо в дорогу. 
Побачив гієна, що його хитрощі викрито, пішов, буркочучи, і сипнув мелено-го перцю до хижі своєї тещі, а тоді знову бігом до зайця. 
– Моя теща,– кричить,– хоч і прокидається завжди пізно, вже бухикає! 
– А мені оце снилося, що якийсь злий жартівник сипнув перцю до хижі твоєї тещі. Зачекай, хай розвидніється, тоді й рушимо в дорогу. 
Бачить гієна, що знову спіймав облизня, але дуже кортить йому швидше в дорогу! Отож назбирав він соломи і розклав багаття за найближчим пагорбом, звідки щоранку з’являлися перші промені сонця. А тоді щодуху кинувся до заячої хижі. Стукає в двері і кричить: 
– Гей, зайцю! Дивися, вже схід сонця палає! 
– Мені здається, що то хтось запалив багаття! 
– Гр-р-р! – загарчав гієна.– Як ти й далі так глузуватимеш з мене, то я тебе з’їм! 
– Потерпи ще трошки! Кажу тобі, що незабаром твоє бажання здійсниться. 
Аж ось настав довгожданий світанок. Подалися заєць з гієною в дорогу до галявини, де на землі лежало багато-багато яєць. Як прийшли, хотів був гієна їх збирати, але заєць застеріг його: 
– Яйця ті належать Брісі, духові з велетенською головою. Він їх дуже пильно стереже. Ми його чемненько попросимо дати нам кілька яєць. Як го-воритимемо з ним ввічливо й гречно, він з нами поділиться... 
На їхнє прохання Брісі погодився дати їм частину своїх припасів: 
– Усі яйця, які ви встигнете полічити за час, поки я пройду три кроки, будуть ваші. Тільки лічіть по черзі. 
– О, щедрий Брісі, можна я буду першим? – попросив гієна. 
Почав гієна лічити яйця одне за одним, та так швидко, що вже й слів не розібрати. Налічив дев’ятнадцять штук. 
Настала черга зайця. Чітко й голосно лічив він, поки Брісі робив свої три кроки: «Десять, двадцять, тридцять, сорок, п’ятдесят...», і спинився на ста тридцяти! 
Можете собі уявити, як зустріла жінка гієни свого дурного чоловіка?



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: