ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Кошіль черепахи
Кошіль черепахи

Заходилась якось черепаха кувати різні господарські знаряддя та зброю. Кувала вона і списи, і мачете, і шомполи, і сокири, і мотики, а як-то вже майстерно!
Одного разу заходить до кузні тарган. Черепаха й питає його: 
– Чого тобі треба, друже? 
А тарган відповідає: 
– Треба мені викувати списа! 
Та й висипає на землю цілісінький кошик вугілля і залізної руди. 
Каже тоді черепаха тарганові: 
– А йди-но лишень допоможи мені роздмухати міхи. 
Виліз тарган на міхи і почав роздмухувати їх. Коли це бачить: просто до кузні чимчикує курка. 
– Що мені робити? – вигукнув тарган. – Сюди йде та, що присягалася звести мене зі світу! 
– Хто ж то? – питає черепаха. 
– То курка з довгим дзьобом,– каже тарган.– Як побачить вона мене тут, одразу й з’їсть! 
А черепаха йому на те й радить: 
– Ти сховайся он там, під корою. 
Послухався тарган і сховався під корою. 
Коли це й курка заходить до кузні. Бачить коло стіни списа та й питає черепахи: 
– А хто це поставив там списа? 
Черепаха й відповідає: 
– Та то тарган! 
– А де ж він сам? – питається курка. 
Черепаха витягла трубочкою губи і ледь помітно вказала курці на те місце, де тарган принишк під корою. Скочила туди курка, підняла кору, знайшла таргана, клюнула його, проковтнула ще й дзьоба об землю почистила. 
А черепаха тоді їй і каже: 
– Сусідонько, ти з’їла того, хто роздмухував міхи, тепер тобі доведеться самій мені допомагати. 
Сіла курка біля міхів і почала їх бадьоро роздмухувати. 
Трохи згодом спинилася вона, щоб дух перевести, коли дивиться, а через отвір просто до кузні йде мангуста. Кинулася курка до черепахи: 
– Черепахо, сестронько, оборони, іде-бо сюди мій заклятий ворог. Що мені, бідній, робити? І чого я сюди прийшла? 
А черепаха й радить: 
– Сховайся он там, під лубом, ніхто тебе й не займе. 
А мангуста, зайшовши до кузні, дивується: 
– Як ці списи схожі на списи курки! 
– А це й є списи курки,– каже черепаха. 
– А де ж сама курка? – питає мангуста. 
Черепаха витягла трубочкою губи і вказала на луб, під яким сховалася курка. Мангуста тут-таки витягла курку та й з’їла. Про черепаху теж не забула – ніжку їй залишила. 
Та коли мангуста хотіла собі йти, черепаха їй каже: 
– Раз ти з’їла мого помічника, який мені роздмухував міхи, то тепер сама ставай на його місце. 
Почали вони вдвох роздмухувати міхи. Та ось глянула мангуста надвір, а там, ой лишенько,– коло самісінької кузні хижа рись! Мангуста й каже черепасі: 
– Що мені, бідній, робити? З’їсть мене рись. 
А черепаха на те: 
– Сховайся під дуб. 
Зайшла рись до кузні і впізнала мангустині списи. 
– А де ж сама мангуста? – питає рись. 
Відтак витягла вона мангусту з-під дуба, роздерла, але й з черепахою поділилася. А черепаха їй і каже: 
– Ти з’їла мого помічника, тепер сама ставай роздмухувати міхи. 
Сіла рись на долівку і почала роздмухувати міхи. 
Аж ось до двору забрів леопард. Затремтіла рись. А черепаха дивується: 
– Чого ти так тремтиш, чого злякалася? 
А рись їй: 
– Ой, смерть моя! Хіба не бачиш у дворі леопарда! 
Черепаха й радить: 
– Швиденько ховайся он там під лубом! 
А тут леопард суне до кузні, язик висолопив, дивується: 
– Ой, черепахо, щось тут ніби риссю пахне. 
– Ти вгадав,– відказує черепаха. 
– А де ж вона? – допитується леопард. 
Черепаха і йому вказала на схованку самими губами. Витяг леопард зі схованки рись, роздер її і з’їв. Про черепаху теж не забув, лишив і їй шматок. Коли леопард хотів іти собі, черепаха йому й каже: 
– Ти з’їв мого помічника, тепер сам допомагай роздмухувати міхи. 
Сів леопард на долівку і почав роздмухувати міхи. 
А тут де не візьмись лев, от-от до кузні зайде! Затремтів леопард, заско- чений зненацька. Нема куди тікати. Питає він черепахи: 
– Що його робити? 
Черепаха йому радить: 
– Ховайся мерщій он за тією луб’яною стіною. 
А тут і лев, просунув голову в кузню. Побачивши списи біля стіни, він і питає черепаху: 
– А чи не схожі ці списи на списи леопарда? 
– Це й справді леопардові списи,– відповідає черепаха. 
– А де ж він сам? – зацікавився лев. 
Черепаха йому й показує самими губами на луб’яну стінку. Скочив лев на стінку, повалив її на землю, схопив леопарда і вбив. А черепаха левові: 
– Будь ласка, допоможи роздмухувати міхи. 
Сів лев на землю і став роздмухувати міхи. 
Ще й оком вони не змигнули, аж бачать іде чоловік. Хотів був лев сховатися, та не встиг. Прицілився чоловік і бах! – лежить лев мертвий! Витягає чоловік ножа і давай розбирати тушу лева. Тільки чоловік не мав куди м’ясо складати. Коли бачить, стоїть великий кошіль. Каже він черепасі: 
– Дай мені кошіль, я туди м’ясо складатиму. 
Дала черепаха чоловікові кошіль. Поскладав той м’ясо лева в кошіль,.ще й місце лишилося. 
– Що б його покласти сюди? – питає він черепаху. 
Принесла йому черепаха всі шматки, які їй лишали мангуста, рись, леопард і лев. А кошіль все ще напівпорожній. 
– Немає в мене більше нічого, чоловіче, щоб тобі у кошіль покласти,– каже черепаха. 
А чоловік їй на те: 
– Тоді йди сюди, я тебе покладу в кошіль, і він буде повний. 
Схопив він черепаху і поклав у кошіль. Отак підступна черепаха сама стала здобиччю людини і потрапила у свій власний кошіль.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: