ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Ціна байдужості
Ціна байдужості

Одного ранку стара Н’Ту пряла в своїй хатині бавовну. Біля її ніг весело палахкотів вогонь, а поруч дрімав білий кіт.
Раптом зі стелі хатини впали дві ящірки. Вони зчепилися в клубок й аж шипіли з люті, кусаючи одна одну. Бійка точилася не на життя, а на смерть. Кіт, побачивши це, попрохав стареньку Н’Ту розняти розлютованих ящірок. 
– Котику,– відказала стара Н’Ту,– не можу я кинути роботу через двох звіряток, які вирішили погратися. Мені треба прясти бавовну. 
Стурбований кіт вибіг надвір і побачив козу, яка мирно скубла травичку. 
– Кізонько-сестричко, у хатині старенької Н’Ту дві ящірки б’ються на смерть. Чи не могла б ти розняти їх? – запитав він. 
– Котику-братику,– відказала коза,– яке мені діло до тих ящірок? Батько й мати казали мені, що тому, хто часто втручається у сварки молодших, колись доведеться відповідати перед старшими. 
Побіг кіт далі. Він летів, як стріла, і незабаром опинився в чагарях. На галявині побачив корову, яка паслася окремо від череди. 
Підбіг до неї та й каже: 
– Корівко-сестричко, у старенької Н’Ту дві ящірки б’ються так, що аж луска з них летить. Зглянься, якщо твоя ласка, помири їх. 
Корова хитнула головою так, що кіт ледве встиг відскочити від її рогів. Тікаючи, він почув, як корова бурчала: 
– Нікчемна кицька! Не вистачало ще мені рознімати оскаженілих ящірок! Хай гризуться, хай зжеруть одна одну, яке мені до того діло? 
Та кіт не втратив надію і побіг до сусіднього села, в якому жив вождь громади. 
Спинився він біля прекрасного вороного коня-скакуна вождя. 
– Прекрасний коню, в хатині старенької Н’Ту на смерть б’ються дві ящірки. Може, поки не пізно, ти побіжиш туди і рознімеш їх? 
– Котику-братику,– відказав кінь,– у ящірок немає розуму, а тому вони можуть зрозуміти, що велить здоровий глузд. А якщо так, то чого мені бігти й рознімати їх? 
Побіг кіт далі. Серед сільських хатин він відшукав великий будинок вождя. Не звертаючи уваги на гавкіт собак, наблизився до володаря і сказав: 
– О володарю, у сусідньому селі гризуться дві оскаженілі від люті ящірки. Вони напевно загинуть, якщо ти не пошлеш туди вояків розняти їх. 
– Слухай, котику, я люблю тебе так само, як і своїх собак. Ящірки, звичайно, теж корисні тварини, але, якщо вони загинуть, нічого від того не зміниться в світі. Вертайся краще додому і не метушись. 
Кіт знехотя подався назад у село і там побачив, що хатина старої Н’Ту згоріла дотла. Пізніше він довідався, що ящірки штовхнули кошик з бавовною у вогонь. Стара Н’Ту поспіхом схопилася на ноги і зачепила головешки. Жар посипався на одежу та хатнє начиння. Марно старенька намагалася погасити вогонь. Від диму у неї запаморочилась голова, і вона знепритомніла. Вогонь перекинувся на солом’яну стріху, і хатина невдовзі перетворилася на вогняне пекло, яке не вдалося погасити водою. Отак загинула стара Н’Ту.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: