ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Як Життя по світу ходило
Як Життя по світу ходило

Подалося якось Життя у світ мандрувати. Йшло воно та й прийшло до хатини чоловіка з таким роздутим тілом, що сердешний уже насилу ворушиться.
– Хто ти? – питає чоловік. 
Воно відповідає: 
– Я – Життя. 
– Як ти справді Життя, вилікуй мене... 
– Добре,– каже Життя,– але знаю, що ти про мене геть забудеш, як і про свою хворобу, коли одужаєш. 
– Як я можу забути? – обурився чоловік. 
– Гаразд. Я повернуся сюди через сім років, от тоді й побачимо,– погодилося Життя. 
Відтак посипало воно трохи пилом зі шляху на голову чоловіка, той і одужав. 
Пішло Життя далі. Йшло, йшло та й надибало хатину, а в тій хатині – чоловік, на проказу хворий. 
– Хто ти? – питає прокажений. 
– Я – Життя. 
– Життя? – здивувався чоловік.– То, може, ти мене вилікуєш? 
– А чого б ні,– відказує Життя.– Тільки ж я знаю, що ти про мене геть забудеш, як я тебе вилікую. 
– Ні, ні, я тебе ніколи не забуду! – пообіцяв прокажений. 
– Я повернуся сюди через сім років, от тоді й побачимо,– відказало Життя. Тоді посипало голову чоловіка пилом зі шляху, і чоловік одужав. 
Пішло Життя далі. Йшло, йшло та й надибало хатину, а в тій хатині – сліпий чоловік. 
– Хто ти? – питає сліпий. 
– Я – Життя. 
– А, Життя! – зрадів чоловік.– Прошу тебе, поверни мені зір! 
– Я тобі поверну зір, але знаю, що ти про мене геть забудеш, як одужаєш,– відказало Життя. 
– Що ти! Я ніколи тебе не забуду і завжди буду тобі вдячний! – пообіцяв сліпий. 
– Гаразд! Я повернуся сюди через сім літ, от тоді й побачимо,– каже Життя. 
Відтак посипало пилом зі шляху голову чоловіка, і він прозрів. 
Минуло сім років, і Життя рушило назад. Перекинулося воно сліпим та й при йшло до чоловіка, якому колись повернуло зір.
– Чи можна мені переночувати в тебе? – питається. 
– Ні! – закричав чоловік.– Іди своєю дорогою. Нащо мені в хаті такий каліка, як ти! 
– А що, моя правда! – каже Життя.– Сім років тому ти був сліпий, і я повернуло тобі зір. Тоді ти казав, що, ніколи цього не забудеш. 
Відтак узяло воно пилу зі шляху, посипало ним сліди злого й невдячного чоловіка, і той знову осліп. 
Відтак пішло далі і прийшло до хатини чоловіка, якого сім літ тому вилікувало від прокази. Перекинулося Життя прокаженим, зайшло до хати і проситься переночувати. 
– Геть звідсіля! – закричав чоловік.– Заразити мене хочеш! 
– А що, моя правда! – каже Життя.– Сім літ тому я тебе вилікувало, і ти обіцяв ніколи цього не забути. 
Взяло воно пилу зі шляху і посипало ним сліди невдячного чоловіка: той знову став прокаженим, і тіло його вкрилося страшними виразками. 
Пішло Життя далі. Перекинулося воно чоловіком з роздутим тілом та й завітало до останнього з тих трьох, яких вилікувало сім років тому. 
– Чи не можна мені у вас переночувати? – проситься. 
– А чого ж, звичайно! – відказав чоловік.– Заходь, заходь. Сідай ось тут, я тобі їсти принесу. Знаю, як тобі важко, сам колись отакий був. Та сім літ тому тут проходило Життя і мене вилікувало. Казало, що через сім років вертатиме. Може б, ти його почекав у мене? Воно б і тебе вилікувало! 
– Я і є Життя,– каже тоді Життя чоловікові.– Ти єдиний з тих, кого я зцілило і хто не забув ні про мене, ні про свою хворобу. Тому ти й будеш здоровий до кінця своїх днів. 
А тоді додало: 
– Життя – вічноплинне. На зміну щастю приходить нещастя, на зміну злидням – добробут, на зміну коханню – зненависть. Горе тому, хто про це забуває і не чинить так, як того вимагають закони життя.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: