ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Іранжирі
Іранжирі

Бінчі був такий негарний, що жодна дівчина не хотіла йти за нього заміж.
Одного разу пішов хлопець у гори шукати дерево іранжирі. Знайшов те, що шукав, узяв сокиру і зрубав дерево. Потім вирізав зі стовбура прекрасну дівчину, вбрав її у яскраву сукню, прикрасив залізними браслетами, мідними перснями й намистом. А на чоло їй надів білу плоску черепашку-чінгуру, яку носять лише люди з царського роду. Як тільки черепашка-чінгуру торкнулася чола дерев’яної дівчини, та ожила. 
– Ти будеш моєю дружиною,– сказав Бінчі,– і ми разом підемо до країни, де сходить сонце. 
Дівчина погодилась, і вони пішли разом. 
Коли це назустріч їм слон. 
– Яка в тебе гарна дружина, Бінчі! – каже слон.– Давай поборемося. Хто переможе, тому вона й дістанеться. 
Бінчі нічого не лишалося, як погодитися. Як почали вони сходитися, красуня заспівала: 
Бінчі, мій Бінчі! 
Не впади, Бінчі! 
Я – дике й могутнє дерево! 
Не впади, Бінчі! 
Тільки скінчила вона пісню, як слон, переможений, упав на землю. 
– Хто б міг подумати, що ти мене подолаєш! – пробурчав слон. 
А Бінчі з дружиною пішли своєю дорогою. 
Коли це назустріч їм лев. 
– Яка в тебе гарна дружина, Бінчі! – каже лев.– Давай поборемось. Хто переможе, тому вона й буде. 
Довелося Бінчі боротися і з левом. Та тільки вони зійшлися, як красуня заспівала: 
Бінчі, мій Бінчі! 
Бий з усієї сили! 
Я – дике й могутнє дерево! 
Не бійся, Бінчі! 
Не встигла вона скінчити пісню, як лев упав на землю з риком: 
– Хто б. міг подумати, що ти дужчий за мене! 
Пішли Бінчі з дружиною далі. Коли це назустріч їм антилопа. 
– Яка в тебе гарна жінка, Бінчі! – каже.– Нумо поборемось, хто переможе,  тому вона й дістанеться.
Не довго думаючи, кинувся Бінчі на антилопу, а дівчина тим часом заспівала: 
Бінчі, мій Бінчі! 
Гарненько тасуй її кулаками! 
Я – дике й могутнє дерево. 
Не бійся нічого! 
Скінчила дружина пісню, впала антилопа на землю переможена, та потім скочила на ноги і втекла, згораючи з сорому. 
Пішли Бінчі з дружиною далі і прийшли до села, де сходить сонце. 
– Почекай мене тут,– сказав Бінчі дружині, коли вони підійшли до першої хатини.– Я пошукаю, де нам заночувати, і повернуся по тебе. 
Не встиг Бінчі піти, аж тут нагодилися слуги вождя того села. Побачили гарну жінку, питають, хто вона й звідки. А та відказує, що вона дружина Бінчі. 
– Бридкому Бінчі не потрібна така гарна жінка! – сказали слуги і повели її до вождя. А той тільки глянув на неї – і вже закохався. Тим часом повернувся Бінчі до хатини, де лишив свою дружину, а там нікого нема. 
– Хто, хто міг вкрасти мою дружину? – заплакав він у відчаї. А тоді почав усіх розпитувати, чи не бачив хто його дружину. 
– Бачили ми слуг вождя з чужою гарною жінкою,– сказали йому люди.– Може, це та, яку ти шукаєш? 
Побіг Бінчі до вождя і каже: 
– Володарю, це ви забрали мою дружину? 
– Так, Бінчі. Нащо тобі, такому бридкому, така гарна дружина? – відповів вождь. 
– Верніть мені дружину! – закричав Бінчі.– А то пошкодуєте! 
Вождь на це засміявся і наказав слугам викинути Бінчі геть. Коли Бінчі випхали у двір, він почав співати: 
Іранжирі, Іранжирі, віддай мої дарунки. 
Я вертаю сам туди, звідки ми вдвох прийшли! 
Дівчина почула пісню і передала Бінчі через слуг яскраву сукню, залізні браслети, мідні персні і намисто. Але черепашку-чінгуру, пласку й білу, лишила собі. Тоді Бінчі знову заспівав: 
Іранжирі, Іранжирі, 
віддай мені черепашку-чінгуру. 
Я вертаю сам туди, звідки ми вдвох прийшли! 
Та дівчина не хотіла віддавати черепашку. 
Тоді Бінчі зайшов до неї в хату, вийняв черепашку з її волосся і швиденько пішов геть. Ту ж мить прекрасна жінка перетворилася на дерево іранжирі. Дерево почало рости і виросло таке велике, що перекинуло хатину і розчавило вождя та його слуг. 
А Бінчі повернувся додому і більше ніколи не одружувався.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: