ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
БАЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Вода Ладі
Вода Ладі

Діти, послухайте казку про воду Ладі.
Жив собі мисливець,та й побудував він у лісі хатину. Його дружина народила йому двох діточок. Жила родина мисливця в мирі та злагоді, доки настав час старим помирати. Померли батьки, і діти залишилися одні-однісінькі на всім білім світі. 
Жили вони у батьківському домі, і коли хлопець ішов на полювання, то замикав двері, і сестра залишалась удома сама. А коли повертався з полювання, то гукав: 
– Фатісмато! Фатісмато! Одчиняй-но двері! 
Коли дівчина чула ті слова, вона відчиняла двері, і хлопець заходив до хати. 
Якось гієна підслухала, що каже брат сестрі, і одного дня, коли хлопець пішов на полювання, вона підкралася до хатини та й завела: 
– Фашміто! Фашміто! Одчини-но двері, пусти мене до хати! 
А дівчина й каже: 
– Ні, не відчиню. Я знаю, хто ти. Ти – гієна, бо шепелявиш! 
Як прийшла гієна, так і пішла собі геть. Вирішила порадитись із левом. Той усе знає, все вміє. Знайшла лева та й попросила якихось ліків, щоб позбутися шепелявості. А той і дав. Вона й вилікувалась. 
Приходить назад до хатини та й знову: 
– Фатісмато! Фатісмато! Одчини- но двері, пусти мене до хати!
Дівчина й відчинила двері. А гієна схопила її, проковтнула та й зникла в лісі. 
Увечері повернувся брат додому з полювання. Став перед дверима та й загукав: 
– Фатісмато! Фатісмато! Одчиняй-но мені двері, пусти мене до хати! 
Але ніхто не відгукнувся, в хаті стояла мертва тиша. Він знову загукав, 
і знову марно. І знову гукнув, та й цього разу марно. Штовхнув він двері, вони й розчинились. Хата була порожня, сестри ніде не було. 
Узяв хлопець тикву, поставив її на голову та й пішов шукати сестру. Ішов він, ішов та й прийшов до гієнячої печери. Біля печери лежали сестрині коралі, спідниця. 
«Ось хто винен! Це гієна вкрала мою сестру»,– здогадався хлопець. Але не зупинився коло печери, пішов далі. 
А далі було озеро Ладі. І всі дикі звірі приходили сюди пити воду. Більше ніде не було води в усьому лісі. Прийшов хлопець на берег, став на коліна і занурив тикву у воду. А тиква та була чарівна – вона забрала всю воду з озера, й краплини не залишилось. Заліз хлопець на дерево та й став чекати. 
Аж ось іде табун слонів. Дуже хочеться їм пити, а води в озері – ані краплини! Хлопець і гукає з дерева: 
– Скажіть мені, хто вкрав мою сестру, я й поверну воду в Ладі! 
А ватаг слонів відповідає: 
– Немає серед нас того, хто з’їв твою сестру. 
Сказав та й ліг на землю, й усі інші слони також полягали. 
Аж ось іде череда буйволів. Хлопець і гукає з дерева: 
– Куди це ви, буйволи, йдете? 
А вожак відповідає: 
– Хочемо напитись води з Ладі! 
А хлопець: 
– Нема води в Ладі. Вся висохла. Але я поверну воду в озеро, коли ви мені віддасте того, хто з’їв мою сестру. 
А вожак: 
– Нема в нас нічого, крім спраглих шлунків. 
Сказав та й ліг на землю, і всі буйволи також полягали. 
Звірі йшли до озера одні за одними. Кожного разу хлопець питав про свою сестру і кожного разу одержував ту саму відповідь. 
Отак зібралися коло озера всі звірі, що жили в лісі, усі, окрім гієни та її сім’ї. А їх же теж мучила спрага, тож і вони прийшли до озера. 
А хлопець з дерева: 
– Куди це ти, гієно, йдеш? 
А гієна: 
– Хочу напитися води з Ладі. 
А хлопець своєї: 
– Нема води в Ладі. Вся висохла. Але я поверну воду в озеро, коли ти мені повернеш сестру. 
Мовчить гієна. Не знає, що й казати. 
А хлопець знову: 
– Ти мені віддаси сестру, а я поверну всім воду Ладі. 
Три рази повторив він свою умову, і тричі промовчала гієна. А леву усе це набридло. Він помирав од спраги і не міг терпіти далі. Розлютований звір кинувся до гієни, розірвав її навпіл, і всі побачили дівчину. 
– Забирай свою сестру,– сказав лев хлопцеві. 
І хлопець вилив з тикви усю воду Ладі. І озеро знову стало озером. 
А брат із сестрою пішли до своєї хатини.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: