ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Синя Борода
Синя Борода

Жили-були троє братів: Джек, Том і Біл. Біл був старший, Том – середній, а Джек – наймолодший. Вони працювали в полі далеко від дому, і кожен по черзі лишався готувати обід.
Першого дня лишився Біл, старший із братів. Засмажив Біл м'ясо над вогнем, зварив ріпи, картоплі, приготував усе, як годиться, й просурмив у ріг, – в той час ще не було дзвіночків, щоб скликати на обід.
Тільки-но він просурмив, як з видолинка з'являється дідок
З бородою, синішою синьки,
І зубами, гострішими пилки.
Й питає:
– Ти кликав обідати?
– Кликав, тільки не тебе, – відповів Біл.
Йому зовсім не хотілось, аби дідок з'їв обід, що він приготував для себе і своїх братів.
– Ну, це ще ми побачимо, – каже Синя Борода. Увійшов у дім без запрошення і з'їв увесь обід. Коли брати повернулися з поля, то запитали, що ж це Біл робив цілісінький день, що не встиг навіть обід приготувати.
– Я зварив прекрасний обід, – сказав Біл, – але прийшов дідок
З бородою, синішою синьки,
І зубами, гострішими пилки.
І без усякого запрошення й дозволу сів за стіл і з'їв увесь обід.
На що Том, середній брат, сказав:
– Був би вдома я, не бачив би він нашого обіду!
– Що ж, – відповів йому на це Біл, – завтра твоя черга готувати...
Наступного дня Том прилаштував м'ясо над вогнем, а сам тим часом почистив ріпу, картоплю й гарбуз, поставив на вогонь тушкуватися, випік свіжого, хліба – одне слово, приготував обід на славу і вийшов у двір, щоб просурмити в ріг.
Не встиг просурмити, як з видолинка з'являється дідок
З бородою, синішою синьки,
І зубами, гострішими пилки.
І запитує:
– Ти кликав обідати?
– Кликав, тільки не тебе, – відповідає Том.
– Ну, це ще видно буде, – каже Синя Борода. Він зайшов у дім і з'їв увесь обід.
Коли брати повернулися, Джек запитав Тома:
– Що ж ти не зберіг для нас обід? На що Том відповів:
– Завтра твоя черга готувати, подивимось, як ти його збережеш.
Наступного дня Джек приготував обід і вийшов у двір, щоб просурмити в ріг. Тут з видолинка дідок з'явився
З бородою, синішою синьки,
І зубами, гострішими пилки.
І Джек йому каже:
– Заходь, дідусю, покуштуй, як я готую.
– Не хочу! – відповідає Синя Борода.
– Ну як це, обов'язково заходь, будеш з нами обідати.
– Не хочу! – каже Синя Борода, потім обійшов навколо будинку і попростував назад у видолинок.
А Джек, хитрюга, пішов услід за ним і побачив, як Синя Борода спустився в глибоку печеру.
Саме в цей час брати повернулися додому, не застали Джека і подумали, що Синя Борода замість обіду з'їв його. Та тільки-но вони сіли за стіл, як з'явився Джек і все їм розповів.
Після обіду брати вирішили разом піти до печери Синьої Бороди. Узяли з собою велику круглу корзину, до ручки якої прив'язали довгий мотузок.
– Ну, сідай в корзину, ми тебе спустимо в печеру! – сказав Біл Джекові.
– Ні, по черзі, – відповів Джек. – Хто старший, той перший.
Довелося Білу сідати в корзину першому, і брати спустили його в печеру. А коли він смикнув за мотузок, вони його витягли і запитали, що ж він там бачив?
– Я спускався, доки не побачив будинок. Тоді я смикнув за мотузок.
– Нащо ж ти так швидко смикнув за мотузок? – здивувався Том. – Треба було роздивитися, що то за будинок, хто там живе.
– Тепер твоя черга спускатися, ось ти й роздивишся, – відповів Біл.
Том сів у корзину, брати спустили його в печеру, і він опинився просто на дахові будинку. Та злякався і одразу смикнув за мотузок.
– Ви обидва ні на що не здатні, – сказав Джек і сам сів у корзину.
Спустився на дно печери, де стояв будинок, заглянув у вікно. У кімнаті він побачив прегарну дівчину!
– Ти найкраща дівчина у світі, – сказав їй Джек. – Красивішої я не бачив. Виходь за мене заміж!
– Ні, – відповіла вона, – Синя Борода тебе скарає за це на смерть. Краще тікай звідси швидше!
– Що ти, ми з Синьою Бородою друзі! Сідай ось у цю корзину, і мої брати піднімуть тебе нагору. А слідом за тобою і я піднімуся.
Дівчина з радістю погодилась, тільки перед тим, як лізти в корзину, зняла з пальця перстень і подала його Джекові.
– Це перстень бажань, – сказала вона. – Бережи його.
Джек узяв дарунок і смикнув за мотузок.
Коли брати витягли нагору корзину і побачили в ній прегарну дівчину, одразу ж закохалися в неї і стали сперечатися, за кого вона заміж піде. Та дівчина відверто сказала, що ні за кого не піде, тільки за Джека.
– Ні, не бути цьому, – сказали брати. – Ми Джека залишимо внизу.
Вони відкинули геть корзину і почали знову сперечатися і битися через дівчину.
А бідний Джек чекав, чекав, коли ж за ним спустять корзину, та й не дочекався. І сидіти б йому у печері не знати скільки, коли б не згадав про перстень, який дала йому дівчина. Джек покрутив його навколо пальця і сказав:
– Добре було б мені тепер сидіти вдома, біля коминка, та смалити вересову люльку!
Не встиг він це проказати – як опинився вдома. У коминку горить вогонь, а перед ним сидить дівчина.
– Ой, Джек! – вигукнула вона.
Незабаром вони одружилися. І коли я бачив їх востаннє, були дуже щасливі.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: