ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Риба і перстень
Риба і перстень

На півночі Англії жив собі можновладний барон. Він знався на різних чарах і вмів ворожити та передбачати, що кому на віку судилося. От народився у нього син. Росте, підростає. Ось йому вже й чотири роки минуло. І вирішив барон дізнатися, яка ж доля чекає на хлопця. Була у нього така книга, і в ній записано все, що має відбутися, на багато років уперед. Розгорнув він її і вичитав: син має одружитися з бідною дівчиною. Дівчина та тільки-но народилася в місті Йорку, в будинку, котрий стоїть на тому місці, куди опівдні падає тінь від шпиля собору. Батько дівчинки вбогий і має, крім неї, ще п'ятьох дітей.
Прочитавши це, барон дуже розсердився і велів сідлати коня, аби поїхати до Йорка. Віднайшов той будинок, бачить – на порозі сидить сумний такий чоловік, журиться..
Скочив барон з коня, підходить до нього:
– Чого це ти зажурився, чоловіче?
– Як же мені не журитися, – бідкається той, – маю п'ятеро дітей, а оце шоста дівчинка народилася. Живемо в злиднях – ні в горшку ні в мішку. Як я їх усіх прогодую?
– Не горюй, чоловіче, – каже барон. – Твоїй біді можна зарадити. І я допоможу тобі. Віддай мені немовля. Я подбаю про нього, а тобі полегкість буде.
Зрадів чоловік, не знає, як і дякувати. Виніс дитину, віддав баронові. Той скочив на коня і поїхав. Доїхав до річки, кинув малятко у воду, а сам додому подався.
Але дівчинка не втопилася. На воді її пелюшки втримали. І попливла вона, аж доки її на берег не винесло якраз навпроти будиночка рибалки.
Вийшов уранці рибалка на берег, бачить бідне дитятко кричить, мокре все. Пожалів його і додому забрав: хай росте мені за дочку. Виховував її і дбав про неї, як про рідну. І виросла вона такою вродливою, що й очей не відведеш.
Якось барон з друзями полював у тих місцях. Під'їхали вони до рибалчиної хати, попросили напитися. Дівчина винесла їм води. Побачили вони її вроду, здивувалися.
Один із мисливців і каже баронові:
– Ти ж умієш угадувати долю. Скажи, кому дістанеться оця красуня. За кого заміж вийде?
А барон на те:
– Що тут угадувати – якомусь селюкові. Але я можу сказати точніше. Для цього треба знати її день народження. Дівчино, скажи мені, коли ти народилася?
– Не знаю, вельможний пане, – відповідає дівчина. – П'ятнадцять років тому знайшов мене ось тут на березі немовлятком мій названий батько.
Барон одразу здогадався, хто та дівчина. Після полювання вертається він до будиночка рибалки, заходить у світлицю й каже дівчині:
– Ти мені сподобалась. Хочу тобі допомогти. Ось я написав листа до свого брата. Живе він у місті Скарборо. Ти піди до нього, він візьме тебе на службу і гарно плататиме. Чого тобі сидіти в цій глушині?
Погодилася дівчина. Взяла баронового листа, в якому було написано:
"Любий брате! Дівчину, що принесе цього листа, негайно скарай на смерть. Твій брат Гамфрі".
Поклала вона його до кишені та й вирушила в Скарборо. Дорогою довелося заночувати їй у корчмі. Тієї ночі до корчми налетіли розбійники. Вони пограбували всіх подорожніх. А в дівчини нічого не було, тільки лист. Прочитали вони його і обурились: яка підлість! І тоді ватажок розбійників написав нового листа:
"Любий брате! Дівчину, котра принесе тобі цього листа, прийми, як найдорожчу гостю, і негайно віддай заміж за мого сина. Твій брат Гамфрі".
Дав він цього листа дівчині й звелів іти в Скарборо. От прийшла вона до баронового брата. Вручила йому листа. А в цей час саме гостював у нього баронів син. Брат одразу ж звелів справити весілля. Хлопець і дівчина одружились того ж таки дня.
Незабаром приїжджає туди і сам барон. Брат йому каже:
– Брате, я зробив усе, як ти велів, – одружив молодих.
Барон мало не луснув зі злості. Адже він так старався цьому завадити, а вийшло все навпаки. Та не змирився він з тим, що сталося.
Надвечір запрошує свою невістку:
– Ходімо прогуляємось.
От привів він її до скелі над морем і хотів штовхнути з неї. Стала дівчина проситися:
– Не губіть мене, вельможний пане, я ж нікому нічого лихого не заподіяла. Відпустіть мене і я піду світ за очі й ніколи не побачу ні вас, ні вашого сина.
Тоді барон зняв свого золотого персня і, кинувши його в море, мовив:
– Без цього персня мені на очі не з'являйся.
І відпустив бідолашну.
Довго блукала дівчина, аж доки не дісталася великого старого замку. Запитала у слуг, чи немає їй якоїсь роботи. Ті відвели її до кухаря, і він узяв дівчину собі за помічницю.
Якось, готуючи обід, поглянула вона у вікно, бачить – гості під'їжджають до замку. Придивляється, а то барон зі своїм сином, а її чоловіком. Що робити? Ну, думає, на кухню вони не заходитимуть і мене не побачать. Ось заносять до кухні велику рибину і кажуть: господар звелів приготувати її на обід. А пам'ятаєте, дівчина виросла в оселі рибалки і добре навчилася готувати рибу. Почала вона ту рибу чистити та розчиняти. Дивиться – щось усередині блищить. І що ж, ви думаєте, то було? Баронів перстень. Той самий, якого він кинув зі скелі у море. Зраділа дівчина такій знахідці. На радощах дуже смачно приготувала рибу.
Понесли слуги рибу гостям. Ті їдять, не нахваляться. Розпитують у господаря, хто той кухар, що так смачно готує?
Господар до слуг:
– А погукайте-но того, хто засмажив цю рибу.
Кличуть вони дівчину. А та прибралася ошатно, баронів перстень на палець наділа і заходить до залу.
Побачили її гості, друзі барона, і здивувалися. А барон розгнівався, кричить:
– Як ти насмілилась з'являтися мені на очі? Чи ти забула, що я тобі наказував? Прощайся з життям.
Дівчина підійшла до барона і поклала на стіл свою руку. А на руці його золотий перстень виблискує.
І барон зрозумів: кому що судилося на віку, того не оминеш. Посадив він дівчину поруч і оголосив:
– Це невістка моя, а синові моєму – дружина.
Того дня вони повернулися до свого замку. І стали жити-поживати, щастя-долі заживати.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: