ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Кравець і феї
Кравець і феї

В давні часи кравці не сиділи на одному місці, а ходили селами і пропонували людям свої послуги: пошити чи полатати одяг.
Один такий кравець, на ймення Томас, працював якось на хуторі Норт-Райдінг у Йоркширі й за роботою розмовляв з господинею. Побачив Томас, як вона налила в мисочку свіжих вершків і виставила їх за поріг для домовика чи маленького брауні, й запитує:
– Невже ви й справді вірите в домовиків, ельфів і різних там фей?
– Аякже! – відповіла дружина фермера.
– А я, – усміхнувся Томас, – якби я колись зустрів фею... я взяв би цю феєчку й посадив би у пляшечку, щоб не пустувала.
– Ш-ш-ш-! – злякано прошепотіла жінка. – Хоч би вас не почула якась фея. Вони, знаєте, бувають досить злопам’ятні, якщо їх образити.
– Ой, як страшно, – хмикнув Томас, перекусив нитку і розгладив рукавний шов на спеціальній кравецькій дощечці. – Ля вам кажу, що ніяких фей не існує.
– І дуже нерозумно, – сказала дружина фермера.
Почало смеркатись. Кравець закінчив свою роботу,
поклав ножиці, голку та нитки в сумку, взяв під руку кравецьку дошку.
– До сутінків треба встигнути додому. Жінка, мабуть, зачекалась.
– Ось, візьміть для своєї жінки, – подала хазяйка пиріг з домашньої поросятини, – їй сподобається.
– Спасибі, – відповів Томас. – На добраніч!
– Будьте обережнішим, – донеслось до нього на прощання, – остерігайтесь фей!
– Тьху на них! – відгукнувся кравець і швидко попрямував додому.
Спочатку він ішов стежиною, але потім вирішив скоротити шлях і пройти навпрошки через поле. Коли кравець перелазив через тин, то необережно махнув сумкою, і на землю випали ножиці.
Довелось покласти сумку й кравецьку дошку й шукати ножиці. Здавалося б, ножиці – не голка, та ніяк чомусь не хотіли вони віднаходитись.
– Ото горе, – бурчав Томас. – Ножиці для кравця – найперша річ, та ще такі прекрасні! Гаразд. Повернусь вранці на це місце і знайду.
Він підняв свою сумку і пиріг... але де ж кравецька дошка? Куди вона могла запропаститися? Він знову поклав пиріг і сумку, обнишпорив усе навкруг на колінах – нічогісінько.
“Ну й біс із нею, – подумав, – до ранку ніхто не візьме. Піду я додому та поїм із жінкою пиріг, доки він ще свіжий”.
Та коли підняв сумку, і пиріг щез. Кравець обнишпорив мало не весь луг, але так нічого й не знайшов, окрім каміння та колючок. Довелося тільки облизнутися, згадуючи про пиріг, і рушати додому.
Томас повернувся назад, на те місце, де залишив сумку, але і її вже не було! Він подумав, що помилився місцем, але всі прикмети, збігалися – ось тин, ось великий валун, тільки сумка зникла.
– Ех, був би ліхтар! – простогнав Томас. – Що ж мені тепер робити – без голки і ниток, без ножиць і моєї кравецької дошки та сумки?
Кравець повернув було додому... тільки де ж він, його дім? Поки блукав і кружляв у пошуках своїх речей, то й зовсім збився з дороги, а ніч чорна, мов яма.
І раптом, на превелику радість, він помітив попереду вогник. Ніби хтось повільно йшов лугом з ліхтарем.
– Сюди! – покликав Томас. – Ей, з ліхтарем! Сюди!
– Сам іди сюди! Сам іди сюди! – відгукнувся насмішкуватий голосок.
Кравець побрів на світло, але таємничий вогник теж не стояв на місці: він то наближався майже впритул, – здається, тільки руку простягни і вхопиш! – то раптом зникав і загорався десь далеко, на краю поля.
Томас по коліна забрьохався у глину в байраках, подряпав терном обличчя, обірвав одяг. Він наздоганяв блукаючий вогник, доки геть вибився з сил і не впав у відчай.
Вогник остаточно пропав. Стало світати. Кравець почув дзвін молочних бідонів на фермі, оглянувся і побачив перед собою той же хутір і той же двір, з якого він учора вийшов. А поряд на траві лежали всі його кравецькі лаштунки!
Томас був дуже змучений, щоб іти додому в своє село. Він постукав у знайомі двері. Побачила його господиня і сплеснула руками від здивування:
– Господи! Що з вами?
Вона допомогла кравцеві почистити одяг і нагодувала його, а потім раптом усміхнулась і запитала:
– Ну як? Посадили феєчку до пляшечки?
Але Томас нічого не відповів. І ніколи в житті не казав більше про фей поганого слова.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: