ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
БАЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Містер Майка
Містер Майка

Томмі Граймс бував то слухняним хлопчиком, то неслухом, але коли вже поводився погано, то гірше нікуди. І тоді мама йому казала:
– Томмі, любий хлопчику, будь розумником. Нікуди не ходи з нашої вулиці, а то тебе забере містер Майка.
І все ж, коли Томмі бував неслухом, то обов’язково тікав зі своєї вулиці. Якось він вибіг зі своєї вулиці і тільки-но завернув за ріг, як містер Майка схопив його, кинув у мішок униз головою та й поніс до себе.
Прийшов містер Майка додому, витяг з мішка Томмі, поставив перед собою, помацав йому руки, ноги – чи ж добре вгодований.
– Худенький. Який з тебе наїдок? Та однак на вечерю у мене більше нічого немає. Поваришся у казані, буде не так уже й погано. Ой, я забув купити приправу! Без неї ти будеш зовсім несмачний. Саллі! Чуєш? Ходи-но сюди, Саллі! – покликав він місіс Майку.
Місіс Майка вийшла з іншої кімнати й спитала:
– Чого тобі?
– Ось хлопчисько. Це нам на вечерю, – сказав містер Майка.– Тільки я забув про приправу. Постережи його, поки я за нею сходжу.
– Не турбуйся, – відповіла місіс Майка, і містер Майка пішов.
Тут Томмі Граймс і питає місіс Майку:
– А що, містер Майка завжди їсть на вечерю хлопчиків?
– Частенько, – відповідає йому місіс Майка, – якщо хлопчики погано ведуть себе і трапляються йому на дорозі.
– Скажіть, а чи нема у вас ще чого-небудь на вечерю, окрім мене? Ну, хоча б пудингу? – питає Томмі.
– О, як я люблю пудинг! – зітхнула місіс Майка. – Тільки мені дуже рідко доводиться його їсти.
– А ви знаєте, моя мама якраз сьогодні готує пудинг! – вигукнув Томмі Граймс. – І вона дасть шматочок, якщо я її попрошу. Я збігаю і принесу вам.
– Та ти розумний хлопчик! – зраділа місіс Майка. – Тільки не барися. Обов’язково повертайся до вечері.
Томмі кинувся навтіки і радів, що так легко відбувся.
Після цього він був таким хорошим хлопчиком, про якого тільки мріяти можна. І жодного разу не тікав зі своєї вулиці.
Та не міг же він завжди лишатися хорошим. І ось одного дня він знову забіг на сусідню вулицю. І треба ж такому статися, що не встиг він опинитися на іншій вулиці, як містер Майка вхопив його за комір, кинув до свого мішка й поніс.
Приніс він Томмі додому, витрусив з мішка й одразу впізнав.
– Е-е, – каже, – та ти той самий хлопчисько, що обдурив нас із Саллі. Тепер ти не втечеш. Я сам тебе стерегтиму. Ану лізь під диван!
Довелося бідному Томмі лізти, куди велено, а містер Майка всівся на дивані й став чекати, поки закипить вода в казані. Ждав він, ждав, а вода все не закипає. Набридло містеру Майці чекати, він і каже:
– Ей, хлопче! Висунь-но ногу, я тебе прив’яжу за неї, щоб не втік.
Томмі висунув ногу, а містер Майка зняв пасок і міцно-міцно прив’язав його ногу до дубового столу. Потім покликав:
– Саллі! Саллі!
Але ніхто не відповів. Тоді містер Майка вийшов до сусідньої кімнати пошукати місіс Майку. А Томмі тим часом вибрався з-під дивана і кинувся до дверей. І втік, бо висунув із-під дивана не ногу, а лише чобіт!
І ось повернувся Томмі Граймс додому і більше не забігав на сусідні вулиці аж доти, поки не виріс великим, і йому дозволили ходити повсюди самому.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: