ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Містер Майка
Містер Майка

Томмі Граймс бував то слухняним хлопчиком, то неслухом, але коли вже поводився погано, то гірше нікуди. І тоді мама йому казала:
– Томмі, любий хлопчику, будь розумником. Нікуди не ходи з нашої вулиці, а то тебе забере містер Майка.
І все ж, коли Томмі бував неслухом, то обов’язково тікав зі своєї вулиці. Якось він вибіг зі своєї вулиці і тільки-но завернув за ріг, як містер Майка схопив його, кинув у мішок униз головою та й поніс до себе.
Прийшов містер Майка додому, витяг з мішка Томмі, поставив перед собою, помацав йому руки, ноги – чи ж добре вгодований.
– Худенький. Який з тебе наїдок? Та однак на вечерю у мене більше нічого немає. Поваришся у казані, буде не так уже й погано. Ой, я забув купити приправу! Без неї ти будеш зовсім несмачний. Саллі! Чуєш? Ходи-но сюди, Саллі! – покликав він місіс Майку.
Місіс Майка вийшла з іншої кімнати й спитала:
– Чого тобі?
– Ось хлопчисько. Це нам на вечерю, – сказав містер Майка.– Тільки я забув про приправу. Постережи його, поки я за нею сходжу.
– Не турбуйся, – відповіла місіс Майка, і містер Майка пішов.
Тут Томмі Граймс і питає місіс Майку:
– А що, містер Майка завжди їсть на вечерю хлопчиків?
– Частенько, – відповідає йому місіс Майка, – якщо хлопчики погано ведуть себе і трапляються йому на дорозі.
– Скажіть, а чи нема у вас ще чого-небудь на вечерю, окрім мене? Ну, хоча б пудингу? – питає Томмі.
– О, як я люблю пудинг! – зітхнула місіс Майка. – Тільки мені дуже рідко доводиться його їсти.
– А ви знаєте, моя мама якраз сьогодні готує пудинг! – вигукнув Томмі Граймс. – І вона дасть шматочок, якщо я її попрошу. Я збігаю і принесу вам.
– Та ти розумний хлопчик! – зраділа місіс Майка. – Тільки не барися. Обов’язково повертайся до вечері.
Томмі кинувся навтіки і радів, що так легко відбувся.
Після цього він був таким хорошим хлопчиком, про якого тільки мріяти можна. І жодного разу не тікав зі своєї вулиці.
Та не міг же він завжди лишатися хорошим. І ось одного дня він знову забіг на сусідню вулицю. І треба ж такому статися, що не встиг він опинитися на іншій вулиці, як містер Майка вхопив його за комір, кинув до свого мішка й поніс.
Приніс він Томмі додому, витрусив з мішка й одразу впізнав.
– Е-е, – каже, – та ти той самий хлопчисько, що обдурив нас із Саллі. Тепер ти не втечеш. Я сам тебе стерегтиму. Ану лізь під диван!
Довелося бідному Томмі лізти, куди велено, а містер Майка всівся на дивані й став чекати, поки закипить вода в казані. Ждав він, ждав, а вода все не закипає. Набридло містеру Майці чекати, він і каже:
– Ей, хлопче! Висунь-но ногу, я тебе прив’яжу за неї, щоб не втік.
Томмі висунув ногу, а містер Майка зняв пасок і міцно-міцно прив’язав його ногу до дубового столу. Потім покликав:
– Саллі! Саллі!
Але ніхто не відповів. Тоді містер Майка вийшов до сусідньої кімнати пошукати місіс Майку. А Томмі тим часом вибрався з-під дивана і кинувся до дверей. І втік, бо висунув із-під дивана не ногу, а лише чобіт!
І ось повернувся Томмі Граймс додому і більше не забігав на сусідні вулиці аж доти, поки не виріс великим, і йому дозволили ходити повсюди самому.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: