ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Яка любов найліпша


Колись жив цар і було у нього три дочки. Хотів знати, як його дочки люблять, тому покликав дівчат до себе і питає:
– Котра з вас як мене любить?
Старша каже:
– Я вас люблю так, як цукор.
Каже середуща:
– Я вас люблю так, як хліб.
Каже наймолодша:
– Я вас люблю так, як сіль.
Розсердився цар на молодшу дочку та й прогнав її з дому.
Бідолашна дівчина пішла, плачучи, горами, лісами й полями. Ходить по світу, одна-однешенька, нема, де голову їй прихилити. Зустріла раз вона стару жінку.
– Чого ти, дівчино, так гірко плачеш?
– Як мені, бабуню, не плакати, коли було нас три у батька, а мене він прогнав.
– Та чому ж він тебе прогнав?
Розповіла дівчина, як старий цар покликав їх до себе, як питав їх, що вона сказала.
– Не плач, не журися! Йди до мого брата! Будеш у нього добре жити.
– А як я його знайду?
– А так. Підеш до лісу, побачиш велике озеро, коло озера – хату, а в хаті мій брат.
Пішла дівчина до лісу. Справді знайшла велике озеро, а коло озера – красну хату. На дворі побачила чоловіка.
– Чи ви не взяли б мене до себе служити?
– А чому ні? Служницю мені треба...
Так дівчина залишилася в лісі.
Одного разу вона прала білизну і якось непомітно загубила з пальця дорогий перстень. Та до озера ходив купатися царський син, побачив він перстень – вода його принесла, – підняв і думає собі: "А чиїм він може бути? Хто його мав на руці?".
Йшов він по лісу, побачив хату і увійшов до неї. Дивиться, а в ній сидить засмучена дівчина-красуня.
– Чого ти, дівчино, така сумна? – питає.
– Та як мені не сумувати, коли я загубила перстень?
Царський син вийняв перстень і показав їй.
– Ой, мій перстень! – скрикнула радісно дівчина.
Парубок надів їй персня на палець, усміхнувся до неї привітно і промовив:
– Ходи зі мною! Ти – моя суджена.
Дівчина хоче йти з ним, бо парубок гарний, але господар каже:
– Чекай, я тобі за добру службу мушу віддячити.
Поклали слуги на віз багато добра і запрягли до воза коней.
Повінчалися молоді й покликали на весілля велику громаду людей. Прийшов і батько дівчини, цар.
Наречена наказала куховаркам наготувати вареного і печеного, та щоб нічого не було посолене. Без солі страву подали тому цареві.
– Що таке? Чому тут нема солі? – розсердився її батько, кинув ложку і пішов з-за столу.
Наречена підійшла до нього й каже:
– Світлий царю! Ви не любите несолену страву? А чи пам"ятаєте, як ви свою молодшу доньку прогнали з дому за те, що вона вам сказала: "Я вас люблю так, як сіль"?
Цар тільки тепер упізнав свою доньку. Він розцілував її і почав просити, щоб та повернулася додому...


Летів через високі гори сірий горобець, але ж цій казці – кінець.




Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: