ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Яка любов найліпша


Колись жив цар і було у нього три дочки. Хотів знати, як його дочки люблять, тому покликав дівчат до себе і питає:
– Котра з вас як мене любить?
Старша каже:
– Я вас люблю так, як цукор.
Каже середуща:
– Я вас люблю так, як хліб.
Каже наймолодша:
– Я вас люблю так, як сіль.
Розсердився цар на молодшу дочку та й прогнав її з дому.
Бідолашна дівчина пішла, плачучи, горами, лісами й полями. Ходить по світу, одна-однешенька, нема, де голову їй прихилити. Зустріла раз вона стару жінку.
– Чого ти, дівчино, так гірко плачеш?
– Як мені, бабуню, не плакати, коли було нас три у батька, а мене він прогнав.
– Та чому ж він тебе прогнав?
Розповіла дівчина, як старий цар покликав їх до себе, як питав їх, що вона сказала.
– Не плач, не журися! Йди до мого брата! Будеш у нього добре жити.
– А як я його знайду?
– А так. Підеш до лісу, побачиш велике озеро, коло озера – хату, а в хаті мій брат.
Пішла дівчина до лісу. Справді знайшла велике озеро, а коло озера – красну хату. На дворі побачила чоловіка.
– Чи ви не взяли б мене до себе служити?
– А чому ні? Служницю мені треба...
Так дівчина залишилася в лісі.
Одного разу вона прала білизну і якось непомітно загубила з пальця дорогий перстень. Та до озера ходив купатися царський син, побачив він перстень – вода його принесла, – підняв і думає собі: "А чиїм він може бути? Хто його мав на руці?".
Йшов він по лісу, побачив хату і увійшов до неї. Дивиться, а в ній сидить засмучена дівчина-красуня.
– Чого ти, дівчино, така сумна? – питає.
– Та як мені не сумувати, коли я загубила перстень?
Царський син вийняв перстень і показав їй.
– Ой, мій перстень! – скрикнула радісно дівчина.
Парубок надів їй персня на палець, усміхнувся до неї привітно і промовив:
– Ходи зі мною! Ти – моя суджена.
Дівчина хоче йти з ним, бо парубок гарний, але господар каже:
– Чекай, я тобі за добру службу мушу віддячити.
Поклали слуги на віз багато добра і запрягли до воза коней.
Повінчалися молоді й покликали на весілля велику громаду людей. Прийшов і батько дівчини, цар.
Наречена наказала куховаркам наготувати вареного і печеного, та щоб нічого не було посолене. Без солі страву подали тому цареві.
– Що таке? Чому тут нема солі? – розсердився її батько, кинув ложку і пішов з-за столу.
Наречена підійшла до нього й каже:
– Світлий царю! Ви не любите несолену страву? А чи пам"ятаєте, як ви свою молодшу доньку прогнали з дому за те, що вона вам сказала: "Я вас люблю так, як сіль"?
Цар тільки тепер упізнав свою доньку. Він розцілував її і почав просити, щоб та повернулася додому...


Летів через високі гори сірий горобець, але ж цій казці – кінець.




Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: