ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Страшний гість
Страшний гість

Жив колись борсук. Удень спить, ночами на лови ходить. І от одного разу вночі борсук полював. Не встиг він насититись, а небокрай уже поблід. До схід сонця в свою нору поспішає борсук. Людям на очі не показуючись, від собак ховаючись, ішов він там, де тінь густіша, де земля чорніша. Підійшов борсук до свого житла й чує незрозумілі звуки:
– Хрр... Брр...
«Що воно таке?»
Сон із борсука втік, шерсть дибом стала, серце стукотом ледь ребра не поламало.
«Я такого ще ніколи не чув...»
– Хрр... Фіррліть-фію... Брр...
«Мерщій назад до лісу побіжу, звірів скличу, я один на один тут за всіх гинути не згоден».
І побіг борсук звірів на допомогу кликати:
– Ой, у мене в норі страшний гість сидить! Допоможіть!
Прибігли звірі, вухами до землі припали,з усіх ходів-виходів так і хуркає.
– Бррррррк, хрр, фію...
У звірів ноги замліли.
– Ну, борсуче, це твій дім, тобі першому й лізти.
Обернувся борсук – звірі довкруги стоять, заохочують:
– Лізь, лізь!
А самі від страху хвости підібгали.
«Що робити?» – думає борсук.
– Чого став? – дзявкнула лисиця.
Неквапом, знехотя підійшов борсук до головного входу.
– Хррр! – долинуло звідти.
Відскочив борсук до другого входу-виходу.
– Бррр!
Заходився борсук іще один хід рити. Прикро рідну домівку руйнувати, та що ти вдієш – з усього Алтаю люті звірі посходилися.
– Лізь, лізь! – підганяють.
Нарешті, ледь живий од страху, проліз він до своєї спальні.
– Хррр, бррр, фррр...
Аж то, розлігшись на м’якій постелі, голосно хрипів білий заєць. Звірі на ногах не вдержалися, лягли покотом.
– Заєць! Борсук зайця налякався! Ха-ха! Хо-хо-хо!
– Від сорому куди тепер утечеш, борсуче? Проти зайця он яке військо скликав! Ха-ха-ха! Хо-хо-хо!
Борсук очей не підводить, сам себе лає:
«Чому одразу у дім не заглянув? Навіщо весь Алтай на ноги підняв?»
А заєць собі спить-хропе.
Розсердився борсук та як штовхне його:
– Йди геть! Хто тобі спати тут дозволив?
Прокинувся заєць – очі ледь не вискочили, перекосилися!
І вовк, і лисиця, рись, росомаха, дикий кіт – усі люті звірі тут...
«Ну,– думає заєць,– що буде, те й буде!»
І – плиг борсукові на лоб. А з лоба, як з горба, знову скік! – і в кущі.
Від білого заячого живота побілів у борсука лоб. Від задніх заячих лап зостались білі сліди на щоках.
Звірі ще голосніше зареготалися:
– Ой, борсуче, який ти вродли-и-ивий став! Ха-ха-ха!
– До води піди, на себе глянь!
Пошвендяв борсук до лісового озера, побачив у ньому своє відображення і заплакав:
«Піду ведмедеві поскаржусь!»
Прийшов і каже:
– Кланяюся вам до землі, дід ведмідь! Захисту у вас прошу.
Сам я сю ніч дома не був, гостей не запрошував. Голосне хропіння почувши, злякався... скількох звірів потурбував, сам свій дім порушив. Тепер, подивіться, від заячого білого живота, від заячих лап щоки в мене і лоб побіліли. А винуватець, не оглядаючись, утік. Розсудіть по правді.
Поглянув ведмідь на борсука. Відійшов поодаль – ще раз поглянув, та як зареве:
– Ти ще скаржишся? Твоя голова раніше чорна була, мов земля, а тепер білизні твого лоба й щік навіть люди позаздрять. Прикро, що не я на тому місці стояв, що не моє лице
заєць вибілив. Ось чого шкода! Егеж, шкода і прикро...
І, гірко зітхаючи, побрів ведмідь до свого барлогу.
А борсук так і живе з білою смугою на лобі й на щоках.
Кажуть, звик він до тих відмітин, навіть похваляється:
– Он як заєць постарався! Ми тепер з ним на віки вічні друзі.
Ну, а що заєць каже, того ніхто не чув.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: