ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Мисливець Каджигей
Мисливець Каджигей

Жив на Алтаї мисливець Каджигей-мерген, Каджигей-влучний. Він їздив верхи на буланому коні. Мщний лук висів на плечі Каджигея, при поясі висів колчан з бистрими стрілами.
Ні звір на бігу, ні птах на льоту від улучних стріл Каджигея-мисливця утекти не могли. Рука його не тремтіла, око було несхибне.
В юності полював він, щоб добути м’яса для їжі, шкур для одягу. Але щодалі, то ненаситніше вражав дичину Каджигей-мерген. Не припиняв ловів ні навесні, ні влітку, не знаючи жалю, бив птицю на гнізді, бив і звіра, який годував звіряток.
Люди докоряли йому:
– Якщо дичину зведеш, як житимемо?
– Коли не стане звіра тут, на землі,– казав Каджигей-мерген,– у верхній світ піду, на сьомому небі полюватиму.
От одного разу навесні зібрався Каджигей на свої люті лови. Сів на буланого коня, покликав вірних собак – трилітку, дволітку й цуценя. Недовго й бігли, як почули собаки звіра, потрюхикали, опустивши морди, по сліду й підняли маралуху з двома телятами. Помчали марали горбами, долинами, перестрибували через струмки, перепливали річки.
Але собаки, не відстаючи, біжать, сам мисливець верхи на буланому коні теж без перепочинку скаче.
Багато разів Каджигей-мерген знімав з плеча пружний лук, напинав тугу тятиву, та стрілу спустити було незручно, влучно прицілитися неможливо. Марали то ховалися в гущавині лісу, то укривалися у високій траві й бігли, бігли, втоми не знаючи.
Собаки гналися за маралами і вдень і вночі, без передиху. Буланий кінь скакав, не відпочиваючи.
На сьомий місяць погоні примчали марали до самого краю землі і з краю землі переступили на край неба. І далі побігли небом, поміж зорями.
Собаки за ними, туди ж, на небо!
Кінь закульгав, Каджигей-мерген спішився, кинув коня і пішки подався за трьома маралами.
– Тепер у чистім небі я вас не згублю.
На бігу Каджигей-мерген знову прицілився, спустив стрілу, та, видно, трохи поспішив і вперше в житті промахнувся.
Біла чиста стріла полетіла на захід, а марали повернули на схід. Каджигей-мерген з досади шапку скинув, знову прицілився. Друга стріла всіх трьох маралів пронизала і, червона, скривавлена, полетіла вперед.
Та підранені марали, не збавляючи бігу, і далі рівно біжать. За ними спішать три собаки. Цуценя вже хапає маралуху за задню ногу.
Однак марали біжать далі, втікають од собак. Каджигей-мерген поспішає, поспішає! Проте не може він наздогнати маралуху з двома телятами. І вічно триває та погоня по небу одним нерозлучним сузір’ям Трьох Маралів. Так було покарано Каджигея – жорстокого мисливця.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: