ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Помста мавпі за рачиху
Помста мавпі за рачиху

Давно це було. Одного дня вийшли мавпа та рачиха погуляти. Коли це бачать – в придорожній траві рисовий колобок котиться.
– Колобок мій! Колобок мій! – закричала рачиха.
Заздрісна мавпа процідила крізь зуби:
– Пощастило тобі, рачихо! Проте сподіваюсь, і я знайду щось смачненьке.
І відразу заходилася шукати. Але знайшла лише зернятко хурми. А тому все думала, як би випросити в рачихи колобок.
– Рачихо! Скажи мені, що ти робитимеш із цим колобком?
– Що робитиму? Віднесу додому!
– Та він гнилий!
– Зовсім він не гнилий! – буркнула рачиха.
– Ой, як смердить! Викинь його, я дам тобі зернятко хурми.
Рачиха послухалася мавпу: викинула колобок, а натомість одержала
зернятко хурми.
Тим часом мавпа схопила колобок і вмить проковтнула.
– Який смачний колобок! А ти, дурна рачиха, викинула його! – сказала вона й пострибала геть.
Ледве стримуючи гнів, рачиха поповзла в сад і закопала зернятко хурми в землю.
– Рости швидше, а то клішнею переріжу! – примовляла рачиха, поливаючи щодня водою зелений паросток, який невдовзі перетворився у велике дерево.
– Обростай швидше плодами, а то коріння переріжу! – примовляла рачиха і так само часто поливала дерево водою.
Незабаром воно вкрилося великими червоними плодами.
– Нарешті хурма таки вродила! – тішилася рачиха, дряпаючись на дерево.
А тим часом де не взялася мавпа та й каже:
– Хочеш, рачихо, я полізу на дерево замість тебе?
Рачиха погодилася, і за мить мавпа вже була між гілками.
– Мавпо, кидай швидше хурму! – гукнула рачиха.
Але мавпа ніби й не чула – знай зривала червоні плоди й уминала.
– Ох, яка ти хитрюща! – гнівно вигукнула рачиха й замахнулася на мавпу клішнею.
– Як уже тобі так кортить, то на тобі, їж! – вигукнула мавпа й, зірвавши зелену хурму, шпурнула її вниз.
Твердий плід улучив рачисі в спину і розчавив її.
А в рачихи були маленькі раченята.
– Мавпа вбила нашу маму! – заголосили вони, розмахуючи клішнями.
– Яка жорстока мавпа!
– Треба її провчити!
– Відплатимо їй утрьох! – вирішили бджола, жолудь і ступка, що були свідками страшного видовища, і поховалися в мавпячій хатині.
Настав вечір. Мавпа повернулася додому з гілкою, обвішаною плодами хурми.
– Як чудово я придумала! Та дурна рачиха ніколи вже не вилізе на дерево! Всі червоні плоди будуть мої! – сказала сама до себе мавпа й, мугикаючи, всілася біля вогнища.
Та саме цієї миті жолудь, який заховався в попіл, тріснув, і шматок його влучив мавпі в ніс.
– Ой, болить!.. Ой, болить!..
Мавпа помчала на кухню й сунула голову в глек із водою. А бджола як укусить її в хвіст!
– Ой, болить!.. Ой, болить!..
Мавпа схопилася лапами за ніс і за хвіст та й кинулася надвір. Але в дверях її підстерігала ступка. Бах! Ступка луснула мавпу по голові.
– Ой-ой-ой! – зойкнула мавпа й, закотивши під лоба очі, сконала.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: