ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Біб, соломинка та вуглинка
Біб, соломинка та вуглинка

Жила собі колись бабуся.
Якось задумала вона наварити бобу, тож намочила його у воді.
Трохи згодом дивиться – біб уже розм’як і набух. Бабуся заходилася пересипати його в казанок – одна зернина впала на землю й покотилася у куток саду.
«Добре, що тільки одна зернина випала»,– подумала бабуся й пішла по солому на розпал.
Раптом дмухнув вітер – і одна соломинка полетіла до бобу.
«Добре, що тільки одну соломинку понесло з вітром»,– подумала бабуся й почала варити біб.
Як розпалила вогонь, з нього випала червона вуглинка й покотилася до бобу та соломинки.
Через якийсь час біб, соломинка та вуглинка вирушили на прощу до храму Ісе.
Ідуть та йдуть, аж бачать – перед ними річечка.
– От тобі й маєш! – промовили біб та вуглинка.
– Не журіться, я – найдовша, а тому буду мостом. Ви перейдете й мене перетягнете,– сказала соломинка й перекинулася одним кінцем на протилежний берег.
Перший хотів іти через місток біб. Але вуглинка закричала:
– Я перша! Я перша!
– Ні, я перший! Я перший! – заперечив біб.
– Та не сперечайтеся! Визначіть першого жеребкуванням! – порадила соломинка.
Біб і вуглинка послухалися.
– От бачиш – таки на моє вийшло! – сказала вуглинка і ступила на соломинку. Та ненароком глянула вниз – і голова в неї пішла обертом, бо вона страх не любила води. Ноги в неї задерев’яніли, вона не могла й кроку ступити.
– Іди! Чого стала? – підганяла її соломинка. Бо вона не зносила жару.
Але вуглинка стояла як укопана.
А тим часом соломинка загорілась і переламалася посередині.
Бовть! – і вуглинка з соломинкою попадали у воду.
Біб спостерігав цю пригоду, та й ну сміятися:
– Ха-ха-ха!..
Так реготав, що шкурка на животі у нього луснула.
– Ой, болить! Ой, болить!..– простогнав він.
Мимо йшла дівчина.
– Що сталося? – запитала вона.
– Капосна вуглинка впала в річку, а я сміявся, і в мене луснув живіт.
– Як мені тебе жаль! Проте не треба сміятися з інших.
Дівчина роздобула голку з чорною ниткою і зашила бобові живіт. Кажуть, тому й досі на ньому видно чорну смужку.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: