ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Три амулети
Три амулети

Давно колись при одному гірському храмі жили священик із послушником.
Як настала осінь, за кожним подмухом вітру з каштанів у лісі біля храму падали плоди й гупали об землю. Послушник дуже любив каштани, тож попросив священика: 
– Отче, пустіть мене, будь ласка, в ліс по каштани. 
– Не можна. Там живе страшна відьма,– відповів священик. 
Проте послушник наполягав на своєму, і священик дав йому три амулети й сказав: 
– Коли вже тобі так забаглося тих каштанів, то візьми ось це. Як опинишся у скруті, то кидатимеш по одному. 
Послушник подався в ліс збирати каштани. Ох і було там цікаво: дмухне вітер, і каштани градом сиплються на землю. Послушник збирав їх з таким запалом, що й не помітив, як забрів у гущавину. 
Опам’ятався тоді, коли стемніло. Та от біда – не міг знайти дороги додому. 
«Що ж мені робити?» – подумав послушник. Аж тут побачив – попереду блимає вогник. Послушник полегшено зітхнув і пішов на нього. Незабаром опинився перед гарним будинком. 
– Будь ласка, пустіть мене переночувати. Я заблукав,– постукавши, мовив послушник. 
На порозі з’явилася бабуся з дбайливо заплетеним волоссям і пофарбованими начорно зубами. 
– Ну що ж, заходь,– сказала бабуся і провела послушника до вогнища. 
Потім щедро почастувала його печеними і вареними каштанами, а коли він почав куняти, вклала спати. 
Серед ночі послушника розбудили якесь рипіння й булькіт. 
«Що це за звуки?» – подумав він. Підійшов до дверей сусідньої кімнати, дивиться – над вогнищем у казані кипить вода, а поряд відьма гострить сікача. її сиві коси розпатлались, а з рота, розтягнутого по самісінькі вуха, раз по раз витикався червоний язик. 
«Оце знайшов собі нічліг! Як не втечу, вона мене з'їсть»,– жахнувшись, подумав послушник і хотів був прокрастися на задвір’я, але відьма його помітила. 
– Ти куди, хлопче? 
– Та треба мені вийти,– пробелькотів послушник. 
– Я тебе прив’яжу – щоб не втік. 
Відьма відпустила послушника лише тоді, коли обв’язала його мотузкою; другий кінець мотузки тримала в руках. 
Надворі хлопець розв’язав мотузку, прив’язав до неї амулет і звелів йому: 
– Відповідай замість мене! 
– Хлопче, ти скоро повернешся? – вряди-годи питала відьма. 
– Почекайте ще трохи! – відповідав амулет. 
Нарешті відьмі увірвався терпець, і вона визирнула з дверей. 
– От капосний хлопчисько! 
Відьма поламала амулет і, розлючена, кинулась наздоганяти послушника. 
Той біг щодуху, а коли озирнувся, то побачив – відьма наступає йому на п’яти. 
Послушник вийняв другий амулет, звелів йому: «Стань широкою річкою!» – і кинув позад себе. 
Тієї ж миті між ним і відьмою утворилася річка. 
– От капосний хлопчисько! 
Відьма стрибнула у воду і попливла. 
Послушник мчав як навіжений, та невдовзі відьма знову його наздогнала. 
Послушник вийняв останній амулет, наказав йому стати піщаною горою і кинув позад себе. 
Тієї ж миті між ним і відьмою виросла піщана гора. Відьма почала видряпуватися на неї, але пісок осипався і вона раз у раз сповзала вниз. 
А тим часом послушник прибіг до свого храму. 
– Отче, сховайте мене! За мною женеться відьма! 
Тільки-но священик заховав послушника у шафу, як улетіла відьма. 
– Послушник тут? 
– Ні, пішов у ліс по каштани і ще не повернувся,– відповів священик. 
– Не бреши! Як не віддаси його, я тебе з’їм! 
– Нехай буде по-твоєму, але тільки тоді його з’їси, коли зумієш краще за мене прибрати будь-якої подоби. 
– Згода. Я можу стати будь-чим. 
– То спробуй стати квасолинкою. 
– Дивись! – і відьма перетворилася на квасолинку. Священик схопив її, кинув у рот і проковтнув.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: