ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Ловець качок Гомбей
Ловець качок Гомбей

Жив собі колись ловець качок на ім’я Гомбей. Щодня ходив він на озеро, ловив одну качку, продавав її в місті і з того жив.
Та якось Гомбей подумав: 
«Куди це годиться – одна качка! Ловитиму щодня сотню». 
І він розставив на озері сотню силець. 
Прийшов наступного дня вдосвіта, дивиться – у сильцях б’ють крилами качки. Порахував – дев’яносто дев’ять. 
«Лишилося ще одну впіймати»,– подумав Гомбей. Стиснув у руці кінець товстої мотузки, що з’єднувала сильця, і причаївся. 
А тим часом зійшло сонце – озеро заблискотіло. Осліплені тим сяйвом качки стрепенулись і враз злетіли угору. 
– Ой!.. – і Гомбей смикнув мотузку. 
Але ж качок було дев’яносто дев’ять, а він – один. Тому качки понесли Гомбея високо в небо. 
Разом із Гомбеєм вони пролетіли над горами і лісами. Та раптом 
мотузка обірвалась – і Гомбей шугонув униз. Бах! – і земля загула: Гомбей упав на поле. 
– Ой, людина спустилася з неба! – вигукували приголомшені селяни і збіглися до нього. 
Гомбей чухав потилицю й розповідав, як він опинився отут на полі. 
– Бідолаха! Як же ти вернешся додому, коли тебе занесло так далеко? Стань до мене на роботу,– порадив йому якийсь жалісливий селянин. 
Наступного дня Гомбей уже допомагав тому селянинові по господарству: косив траву на сіно, обробляв землю. 
Одного разу жав він серпом чумизу, дивиться – одна здорова стеблина аж зігнулася під вагою зерен. Гомбей одрізав волоть – і вигнуте, мов лук, стебло випросталось і підкинуло його в небо. Вітер підхопив Гомбея й поніс до гір. 
Цього разу він упав на міську вулицю. Збіглися, заметушилися навколо нього люди. 
– Величезний птах упав із неба! 
– А може, це бог-громовержець? 
Засоромлений Гомбей утік і заховався у крамничці парасольок. 
Хазяїн злякався чудернацького чоловіка, що прилетів із неба, та коли Гомбей розповів, як було діло, пожалів його: 
– Поки не взнаєш дороги додому, побудь у мене. 
Наступного дня Гомбей уже працював у крамничці. 
Та якось, коли він сушив парасольку, знявся сильний вітер і поніс його разом із парасолькою високо в небо. Гомбей міцно тримався за ручку й крутивсь, як паперова вертушка. 
А тим часом вітер ущух, і Гомбеєві ноги торкнулися чогось твердого. 
«Врятувався!» – подумав Гомбей і глянув униз. 
І в ту ж мить пополотнів: він зачепився за вершечок п’ятиярусної пагоди. 
– Рятуйте! Рятуйте! – закричав Гомбей, прилипнувши до пагоди. 
На його крик позбігалися люди, але ніхто не міг зарадити його біді. 
А тим часом Гомбеєві потьмарилося в очах, і ноги ковзнули вниз. 
Гомбей упав людям на голови, і від того удару в когось з очей полетіли іскри. Ті іскри бризнули на храм та  пагоду й запалили їх.
Кажуть, такої пожежі ще світ не бачив. 

*  Пагода – баштоподібний багатоярусний буддійський храм у країнах Далекого Сходу.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: