ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Момотаро, або Хлопчик-Персик
Момотаро, або Хлопчик-Персик

Давно колись жили собі дід і баба.
ОТ одного дня дід і каже: 
– Чуєш стара? Я б так хотів, щоб у нас були діти!.. 
– Авжеж, старий, це була б невимовна радість! – відповідає баба. Зітхнули вони і взялися до роботи: дід пішов збирати хмиз у гори, а баба – прати білизну в річці. 
Пере вона білизну, пере, коли дивиться – злегка погойдуючись, пливе річкою великий-великий персик. 
«Мабуть, дуже смачний!» – подумала баба і, виловивши персик з води, понесла додому. 
Прийшов дід увечері з хмизом. 
– Гарний персик, чудовий! 
– То, може, покуштуємо? – запитала баба і взялася різати персик ножем. 
Та раптом сталося чудо – щойно торкнулася вона персика, як щось закричало: «Ой, болить!» – і з персика вистрибнув опецькуватий хлопчик. 
– Ото несподіванка! – вигукнув дід. 
– Це, певно, боги нам його послали! – зраділа баба. 
Дід і баба назвали хлопчика Момотаро, тобто Хлопчик-Персик. 
Момотаро ріс як на дріжджах: з’їсть одну чашку рису – стає вищим, з’їсть другу – стає ще вищим. По недовгім часі він перетворився у прегарного юнака. 
Одного дня впав Момотаро на коліна перед дідом і бабою та й каже: 
– Я вирушаю підкоряти Острів Чудовиськ. Спечіть мені, будь ласка, найбільших у Японії просяних коржів. 
– Ну що ж, щасливої тобі дороги! Тільки пильнуйся! 
Баба спекла хлопцеві найбільших у Японії смачних коржів, а дід подарував йому хустину – зав’язувати голову, щоб піт не стікав на чоло, шаровари і меч. 
На околиці села Момотаро зупинив собака й спитав: 
– Момотаро, куди це ти вирядився? 
– Підкоряти Острів Чудовиськ. 
– Тоді і я піду з тобою. Тільки дай мені найбільшого в Японії коржа. 
– Гаразд, будь моїм слугою,– сказав Момотаро, вийняв з торби просяного коржа і дав собаці. 
Тепер вони йшли вдвох. 
У передгір’ї зустрівся їм фазан. 
– Момотаро, дай і мені просяного коржа,– попросив він. 
– Гаразд, бери коржа і будь моїм слугою! 
Коли Момотаро з двома слугами опинився глибоко в горах, трапилася їм по дорозі мавпа. 
– Момотаро, і я хочу стати твоїм слугою! 
– Гаразд, ось тобі корж! 
Нарешті добулися вони вчотирьох до Острова Чудовиськ. 
Перед великою чорною брамою стояв вартовий – червоношкіре чудовисько. 
Фазан злетів у повітря і видзьобав йому око. А тим часом мавпа перестрибнула через браму і відсунула засув. 
– Я – найсміливіший у Японії Момотаро! Чудовиська, приготуйтеся до бою! – піднявши меча, закричав Момотаро і вбіг у двір. 
– Рятуйте! – заверещав вартовий і, затуляючи око лапою, побіг до своїх. 
– Що це за Момотаро?! Ан у забирайся геть! – закричали чудовиська, вистромивши уперед залізні списи.
Та фазан кинувся дзьобати їм очі своїм довгим дзьобом, мавпа – дряпати обличчя кігтями, а собака – кусати за ноги. 
– Ой, болить!.. Рятуйте!..– волали переможені чудовиська. 
їхній вожак упав навколішки перед Момотаро і заблагав: 
– Прошу тебе, не вкорочуй нам життя! Віднині ми перестанемо чинити людям зло. А за це віддамо тобі всі скарби. 
– Гаразд, нехай буде по-твоєму,– погодився Момотаро. 
Чудовиська навантажили візок скарбами, і троє слуг Момотаро притягли його в село. 
– А таки наш Момотаро найсміливіший у Японії! – раділи дід і баба, плескаючи в долоні.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: