ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Про батька і вірного сина
Про батька і вірного сина

Давно колись жив собі син, дуже вірний своєму батькові. Та з діда-прадіда був у тій стороні звичай відносити в гори й залишати там батька або матір, коли їм сповниться шістдесят років. За недотримання того звичаю місцевий вельможа жорстоко карав.
І от настав час і цьому синові нести батька в гори, бо сповнилося йому шістдесят. 
– Тату, простіть мене! – благав крізь сльози син, вирушаючи в дорогу з батьком на спині. 
Довелося йти крізь темний ліс і бамбукові зарості. 
Син помітив, що батько раз у раз ламає гілки з дерев, і захвилювався: 
– Тату, навіщо ви це робите? 
– Щоб ти дорогу назад знайшов і щасливо повернувся додому. 
«Який жорстокий звичай! Як же мені покинути такого доброго батька?» – подумав син і знову заплакав. 
– Не плач, сину, не плач! Мені теж довелося віднести твого діда у гори. Не докоряй собі, ти ні в чому не винен. Це вельможа підтримує такий поганий звичай. 
Син засмутився іще більше, а потім сказав: 
– А чому це я повинен лишати вас, тату, в горах? Я нізащо цього не зроблю, навіть якщо мене чекає найстрашніша кара. 
Як сказав, так і зробив: повернувся додому  разом із батьком. А щоб люди не знали, заховав його у погребі за хатою і потай носив йому їсти.
Одного разу вельможа звелів своїм підлеглим сплести з попелу мотузку. Та хоч як люди сушили собі тим голови, нічого не могли придумати. Добрий син теж не знав, що робити, і звернувся за порадою до батька. 
– Це ж так просто! – відповів той.– Спочатку треба сплести мотузку, а потім покласти на дошку і спалити. 
Син вчинив так, як сказав батько, і приніс вельможі мотузку з попелу. 
– О, чудово придумано! – похвалив вельможа. 
Іншого разу вельможа передав хлопцеві гладко обстругану палицю і звелів визначити, з якого боку був корінь. 
Хлопець думав-гадав, у розумних людей розпитував, та все марно. Тоді звернувся за порадою до батька. 
– Це ж так просто! – відповів батько.– Кинь палицю у воду, і гам, де вона зануриться глибше, буде корінь. 
Син поспішив до вельможі, а той питає його: 
– Ну як, здогадався? 
– Здогадався. Треба кинути палицю у воду, і там, де вона зануриться глибше, буде корінь. 
– Правильно. Ти розумний хлопець. Наостанок дам тобі ще одне завдання,– сказав вельможа і велів зробити барабан, який гудів би сам по собі. 
«Ох і важке завдання!» – подумав хлопець і подався до батька. 
– Це ж так просто! – відповів батько. – Принеси з лісу бджолиний рій і купи у кушніра дві шкури. 
Син зробив так, як звелів батько: приніс з лісу бджолиний рій і купив у кушніра дві. шкури. Батько зшив барабан і впустив усередину бджіл. Від легенького дотику пальцями бджоли починали гудіти, а разом з ними й барабан. 
Зраділий хлопець поніс барабан вельможі. 
– Вельможний пане, я зробив барабан, що гуде сам по собі. 
– Ану покажи! 
Вельможа взяв у руки цей інструмент – бджоли загули, а разом з ними і барабан. 
– Чудово придумано! – похвалив вельможа. – А тепер проси будь-яку винагороду. Тільки спочатку скажи, як ти додумався розв’язати такі складні завдання. 
– Мене навчив цього старий батько, що переховується у погребі,– щиро признався хлопець. 
– Невже старі люди такі розумні? – здивувався вельможа. – Коли так, то віднині я не вимагатиму, щоб їх відносили помирати в гори. 
Кажуть, що той син повернувся додому із щедрими подарунками.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: