ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Чому морська вода солона
Чому морська вода солона

Жили собі колись два брати. Старший був дурний, а молодший – розумний.
Старший брат дуже хотів, щоб молодший пішов у прийми, а молодший і сам був не від того, щоб зажити на стороні. Отож невдовзі він оженився, найняв у сусідів кімнату і сяк-так перебивався з молодою дружиною. 
Але прийшла зима, роботи не стало, і під Новий рік у сім’ї молодшого брата не було й жменьки рису. Довелося йому йти до старшого брата – позичити рису. 
– Немає в мене зайвого рису! – сказав старший брат. – А хіба твоя жінка не принесла тобі посагу? Я тобі й рисинки не позичу! Йди собі, звідки прийшов! 
Молодший брат, засмучений, побрів навмання дорогою. На гірському перевалі він зустрів сивобородого дідуся, схожого на чаклуна. Дідусь збирав хмиз. 
– Гей, чоловіче, куди йдеш? – спитав дідусь. 
– Сьогодні останній день року, а я не маю чого пожертвувати богам,– зітхнув молодший брат. – Тож і шукаю: може, щось знайду. 
– Ото біда!.. Ось, візьми ячмінний пиріжок,– мовив дідусь.– Піди до храму Лісового Духа – ген там видніє, бачиш? За тим храмом є печера, а в ній живуть карлики. Вони схочуть поласувати твоїм пиріжком. А ти скажи, що віддаси його тільки за кам’яну ступку. 
– Дякую! Зроблю, як ви радите. 
Молодший брат подався до храму. Справді, за храмом була печера, а в ній – сила-силенна карликів. Вони метушилися, намагаючись затягти до печери очеретину. 
– Стривайте, я вам допоможу! – вигукнув молодший брат, і очеретина вмить опинилася в печері. 
– О, який ти силач! – захоплено вигукнули карлики. 
Аж тут котрийсь із них побачив ячмінний пиріжок. 
– Як хочеться поласувати цим пиріжком! Віддай його нам! – мовив карлик, а інші підхопили хором: – Віддай нам пиріжок! 
– Я згоден віддати, але тільки за кам’яну ступку,– відповів молодший брат – так, як навчив його дідусь. 
– Он як! Але ж ступка – наш найдорожчий скарб... Та дарма – віддамо її тобі. 
Певно, карликам дуже кортіло посмакувати пиріжком, раз вони згодилися віддати ступку... 
Молодший брат, узявши ступку, пішов до гірського перевалу, де на нього чекав дідусь. 
– Ну що, віддали тобі карлики ступку? – спитав той. 
– Віддали,– відповів молодший брат. 
– Чудово! А тепер послухай, що я скажу. Крутнеш ти цю ступку праворуч – одержиш усе, що в неї попросиш. Крутнеш ліворуч – вона перестане тебе обдаровувати. 
Молодший брат красненько подякував дідусеві й побрався додому. Простелив циновку, поставив ступку, крутнув її праворуч і звелів: 
– Сипся, рисе! Сипся, рисе! 
І сталося чудо: за якусь мить на циновці лежала купа рису. 
Далі молодший брат звелів: 
– Висипайтеся, лососі! Висипайтеся, лососі! 
Із ступки відразу повискакували здорові рибини. 
– Голод більше нам не загрожуватиме! – вигукнув молодший брат. 
– Яке щастя! А все завдяки тобі,– раділа й молода дружина. 
Тепер у молодшого брата було все, чого душа забажає. Бракувало 
тільки пристойної оселі. І він знову крутнув ступку праворуч, і з’явився в нього гарний будиночок з коморою. 
Молодший брат запросив до себе в гості рідню й сусідів, пригощав їх смачними наїдками і найкращими напоями. 
«Як це він забагатів?» – дивувався старший брат, і взяли його завидки. 
Він став крадькома стежити за молодшим братом, і коли той пішов до комори, старший брат зазирнув у шпарину. Бачить – молодший брат крутить ступку й примовляє: «Сиптеся, солодощі! Сиптеся, солодощі!» 
«Оце так диво! Не вірю власним очам!» – подумав старший брат. 
Пізно ввечері, коли всі вже полягали спати, старший брат узяв ступку, побіг з нею на берег, сів у човен і поплив у море. Пливучи, наминав прихоплені разом із ступкою рисові коржики та солодощі. В роті у нього стало солодко-солодко, і захотілося йому чогось солоного. 
«Спробую, на що здатна ця ступка»,– вирішив старший брат. 
Крутнувши ступку праворуч, він звелів: «Сипся, соле! Сипся, соле!» 
І сіль посипалася. Незабаром насипався повен човен. Та от біда – старший брат не знав, як зупинити ступку, тож купа солі чимраз більшала. І човен кінець кінцем пішов під воду й потонув. 
Кажуть, начебто й досі ступка крутиться на дні моря, бо нікому її спинити, й розсипає навкруг сіль. Отим-то морська вода й солона.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: