ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Як собака перетворився на чайник
Як собака перетворився на чайник

Давно колись жили собі дід та баба, бідні, як мак начетверо. Вже й Новий рік надходив, а в хаті не було ні гроша. ‘
– Чуєш, старий, треба щось купити на свято,– сказала баба. 
– Та треба...– відповів дід і подався до міста. 
Але грошей у нього не було, тож повертався він додому ні з чим, нарікаючи на гірку долю. Коли це на гірському путівці трапився йому танукі,– єнотоподібний собака. 
– Гей, чоловіче, чого зажурився? 
– Як же мені не журитися, коли в кишенях вітер гуляє, а надворі холодно? – відповів засмучений дід. 
– Я тобі допоможу: перетворюся у чайник, а ти продаси його настоятелеві храму. 
– А хіба таке може бути? – недовірливо спитав дід. 
– Може. Продаси мене за три ріо. 
– Ну що ж, хай буде по-твоєму,– погодився дід і пішов з танукі до храму. 
Перед самими воротами храму танукі раптом перетворився у золотий чайник. Старий загорнув його в хустину і поніс продавати настоятелеві. 
– Отче, я приніс дивовижну річ! Золотий чайник. 
– Що, що? Ану покажи! 
Настоятель заходився обмацувати чайник, а потім клацнув по ньому пальцем: 
– Непогана штука. Скільки просиш? 
– Три ріо. 
«Мабуть, такий чайник цього вартий»,– вирішив настоятель і заплатив дідові гроші. 
– Чуєш,– звернувся згодом настоятель до послушника,– я збираюсь сьогодні ввечері готувати чай у новому чайнику. Вишаруй його гарненько. 
– Слухаю. 
Послушник мерщій поніс чайник до криниці й заходився чистити його щіткою. 
Аж ось почулося: 
– Повільніше три, а то шкіру на мені обдереш. 
Приголомшений послушник кинув чайник і побіг до настоятеля. 
– Святий отче, сталося диво: чайник заговорив! 
– Та що ти кажеш! Це він так дзвенить. Взаг алі дорогий чайник від легкого дотику руки видає мелодійні звуки,– переконував настоятель.
– Але ж я добре чув, як він сказав: «Шкіру на мені обдереш». 
– Це тобі причулося. Як вишарував його, то накип’яти води для чаю. 
Розгублено похитуючи головою, послушник налив у чайник води й 
підвісив над вогнем. 
– О-о-о-ой!..– почувся зойк, і чайник закрутився дзиґою. 
Послушник зовсім сторопів: 
– Святий отче, послухайте! Чайник коверзує! 
«І що цей послушник знову белькоче?» – подумав настоятель і, буркочучи собі під ніс, підійшов до вогнища. 
Раптом у чайника з’явилися спочатку передні лапи, потім задні й нарешті хвіст. Настоятель і послушник не встигли змигнути очима, як він перетворився у собаку і, збивши хвостом пилюку, дременув надвір.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: