ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Про божество Дзідзо, якому смакували коржики
Про божество Дзідзо, якому смакували коржики

Жила собі колись в одному селі дівчина на ім’я Окійо. Батько й мати не могли нею натішитися, бо такої лагідної, дбайливої та вродливої дочки ще не було на світі.
Одного весняного дня Окійо взяла коржиків, що їх напекла мати, і пішла в поле збирати свіжу приправу для страв. 
Захопившись роботою, вона незчулась, як настав полудень. Знайшла дівчина гарненьку місцинку, сіла, вийняла коржики і взялася їсти. Та несподівано один коржик випав у неї з рук і закотився поблизу в нору. 
Окійо побігла слідом за коржиком. Дивиться – навколо густа темрява. Шукала, шукала навпомацки – коржика не знайшла. 
«Оце так диво!» – подумала дівчина і в ту ж мить побачила перед собою Дзідзо – божество, яке охороняє дітей і подорожніх. 
Окійо злякалася, та коли прийшла до тями, склала руки докупи й сказала: 
– Сюди щойно закотився мій коржик, і я метнулася за ним. Пробачте, що порушила ваш спокій. 
А божество Дзідзо на те: 
– Та нічого. А твій коржик такий смачненький! Хочеш, я тобі заплачу за нього грішми? 
І божество обдарувало дівчину купою золотих монет. Окійо зраділа, красненько йому подякувала й поквапилася додому. Розповіла батькові й матері про свою пригоду, і вони, щоб віддячити небу, повісили перед божницею лампадку. 
Та жила по сусідству з Окійо інша, заздрісна дівчина на ім’я Оден зі своєю ріднею. Дізналася вона про щасливу пригоду, що сталася з Окійо, і жадоба не дала їй всидіти вдома. Завітала вона до Окійо та й питає: 
– Окійо, скажи мені, як ти розбагатіла? 
Хоч-не-хоч, довелося Окійо розповісти все, як було. 
Оден так зраділа, що мало не вигукнула: «Невже це так просто?!» – і помчала додому. Мати напекла їй коржиків, й Оден подалася в поле. 
Недовго збирала вона приправу для страв. Вийняла з хустки коржик і випустила з рук. Але він не покотився. Тоді Оден навмисне вкинула його в нору й сама полізла туди. Як і Окійо, вона незабаром побачила божество Дзідзо, а перед ним коржика. 
– Дзідзо, візьми цього коржика, а мені дай грошей,– попросила Оден і шанобливо вклонилася. 
– Якщо ти така жадібна, ось тобі! – І божество Дзідзо вдарило її мечем по плечу.– Вдаєш із себе ягнятко, а сама хитра, як лисиця! Забирай свого коржика і мерщій іди геть! 
На цих словах божество Дзідзо зникло. Ледве зносячи біль, жадібна Оден поплентала додому. 
А тим часом жадібні, як і їхня дочка, батько та мати ждуть не діждуться її, стоячи на воротах. 
Удалині показалася Оден. Мати аж застрибала з радощів. 
«Чого вона так поволі йде? Мабуть, чимало грошей несе,– подумала стара. 
Та коли Оден підійшла ближче, мати побачила, що вона вся заюшена кров’ю. 
– Що з тобою, донечко? – запитала мати, але Оден не почула, а через силу проказала: 
– Мамо, тату... Зі мною сталося нещастя... 
На цих словах вона померла.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: