ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Як сини ходили по груші
Як сини ходили по груші

Жила собі колись удова з трьома вірними синами. Та от якось вона захворіла і швидко почала сохнути.
– Мамо, може, ви чогось хочете? – питали стурбовані сини. 
– Медових груш, що ростуть у горах. 
Люди казали, що ті груші дуже смачні, але кожен, хто по них ходив, додому не вертався – потрапляв у лапи страшного перевертня. 
– Гаразд, я принесу,– відповів найстарший син – Таро. 
Узяв він кошик і пішов у гори. Іде та йде, коли бачить – на великій скелі сидить зморшкувата бабуся. 
– Гей, хлопче, куди йдеш? 
– У гори по медові груші. Покажіть мені, де вопи ростуть. 
Бабуся йому на це: 
– Не йди туди, хлопче! Там живе страшний перевертень, він тебе з’їсть! 
– Ні, я піду! 
Бабуся довго його вмовляла, але Таро стояв на своєму. 
Кінець кінцем вона сказала: 
– Ну що ж, іди. Як дійдеш до роздоріжжя, побачиш три дороги, а коло них – три бамбуки. Вибирай ту, де бамбук шелестітиме: «Шелесь-шелесь... іди». 
Пішов Таро. Аж ось і роздоріжжя – три дороги і три бамбуки. 
«А чи варто довіряти старій?» – подумав Таро й подався дорогою, біля якої бамбук шелестів: 
«Шелесь-шелесь... не йди». 
Незабаром він побачив велике болото, а на його берегах – груші, що аж угиналися від плодів. 
– Чудово! – зрадів Таро і поліз на дерево. Та коли глянув униз – побачив свою тінь. І в ту ж мить вода у болоті сколихнулася, з-під неї вигулькнуло чудовисько, схоже на восьминога, і проковтнуло його. 
Довго вдома чекали, що Таро повернеться, але так і не дочекалися. 
– Гаразд, цього разу піду я,– мовив середущий син Дзіро. 
Як і старший брат, він не послухався бабусі; пішов тією дорогою, біля якої бамбук шелестів: «Шелесь-шелесь... не йди». Він теж потрапив у лапи перевертня. 
Коли й середущого брата не стало, найменший, Сабуро, сказав: 
– Тепер моя черга! 
Пішов він у гори і побачив на скелі бабусю. 
– Куди йдеш, хлопче? 
– У гори по медові груші. 
– Не йди туди, хлопче. Там тебе з’їсть страшний перевертень! Вертайся мерщій додому! 
Тоді Сабуро розповів бабусі, що його старші брати пропали, а вдома чекає хвора мати. 
– Ну коли так, то йди. Але не забувай моїх порад,– сказала бабуся і дала йому гострий меч. 
Хлопець подякував, повісив меча на пасок і рушив дорогою, біля якої бамбук шелестів: «Шелесь-шелесь... іди». 
Іде він та йде, коли дивиться – перед ним річка, а по ній пливе червона чашка. 
Сабуро виловив її, засунув за пазуху. 
Аж ось і велике болото, а на його берегах – груші із медовими плодами. 
Сабуро зрадів і вже збирався лізти на дерево, та війнув вітер, і груші заспівали: 
Н а сході – страшно,
На заході – жахно, 
На півночі – твоя тінь, 
На півдні – безпечно, дзілінь-дзілінь... 
«Значить, треба лізти на грушу, що на південному березі болота»,– подумав Сабуро. 
Як подумав, так і зробив: видряпався на дерево й нарвав груш. 
Та коли злазив, перебрався на гілку сусіднього дерева. І саме тоді на воду впала його тінь. Чудовисько як побачить її та як вискочить! 
Сабуро схопив меча, що подарувала бабуся, і сіконув перевертня. Той ураз сконав. 
Хлопець розпоров йому живіт і випустив своїх братів, напоїв їх з чашки болотною водою – і вони поволі ожили. 
Брати повернулися додому втрьох. Почастували матір смачними медовими грушами, і вона одужала.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: