ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Заєць та ведмежа
Заєць та ведмежа

Якось ведмеді кочували з одного кінця тундри в інший. Ішли довго, багато перепливли річок, а ще більше сопок перевалили. Позад усіх пленталося маленьке ведмежа. Стомилося, бідолашне, насилу ноги переставляло, кульгало і скімлило, але мати йшла попереду всіх і не чула його. Побачило ведмежа морошку й жадібно накинулося на неї. Так їло, що аж за вухами лящало. Не помітило, як і відстало. Тоді воно трохи погралося, потім заснуло, а вночі, тремтячи від страху, прокинулося й заревло. У відповідь озвався хтось страшний-страшний. Тоді ведмежатко кинулося навтіки,– дременуло так, що незчулося, як опинилося в річці. Потім ускочило в густі чагарі, з яких ледве вибралося на галявину, але тут натрапило на зайця,– обоє покотилися згори, упали поруч і завмерли.
Ведмежа заскімлило, а заєць спитав, що воно за одне і як сюди потрапило.
Згодом вони подружили, зайчик повів ведмежа до себе в ярангу, відтоді й зажили разом.
Одного дня заєць підійшов до річки, а там велика ведмедиця саме ловила рибу.
– Добридень! – каже ведмедиця.
– Еге ж! – мовив заєць.– Звідки ти і куди чимчикуєш?
– Я шукаю свого маленького сина, він улітку одбився од гурту і заблукав у сопках.
– Це, либонь, мій дружок, я знайшов його влітку в сопках.
Заєць привів ведмедицю у свою ярангу.
– Ти, здається, моя мати? – спитало ведмежа.
– Так, ти мій син! – відповіла ведмедиця.
От вони попоїли м’яса, напилися чаю, і ведмедиця забрала сина додому. Заєць гірко ридав, поки ведмежа не зникло в тундрі.
Іде ведмежа, оглядається, а само за сльозами світу білого не бачить. Прийшли додому. Ведмедиця наварила багато м’яса. Але син нічого не їсть, усе плаче. Мати повела його в ліс. І там плаче ведмежа.
– Не хочу в ліс, я люблю сопки, не подобається мені тут!
– Гаразд, не реви, перекочуємо в сопки,– пообіцяла мати.
Не спить ведмежатко, весь час думає про зайчика.
Щойно задрімало, аж чує – хтось п’ятками стук-стук об землю, а потім стриб-стриб, біля яранги стрибає. Вискочило ведмежа з яранги, дивиться – а це його дружок зайчик прибіг!
Вранці ведмедиця зібралася кочувати, а ведмежатко питає:
– Куди це ти, мамо?
– Як куди? Ти ж не хочеш тут жити, тобі не подобається.
– Ні, мені вже сподобалось! – сказало ведмежа.
Так і стали жити зайчик з ведмежатком.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: