ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Чиє житло краще
Чиє житло краще

Прийшла одного разу євражка до струмка води попити. Дивиться, а на тому березі, прямо проти неї, стоїть бурий ведмідь і теж воду п’є.
– Здоров, ведмедю! – кричить євражка.– Як поживаєш?
– Здоров, євражко! – відповідає бурий ведмідь.– Живу непогано, але й не добре.
– Чого ж це так?
– Та барліг у мене тіснуватий. Спати в ньому тепло, а спробую повернутися – об стіни боки обдираю.
– А в мене інше лихо,– каже євражка.– Усім була гарна моя нора, та пройшов сильний дощ, розмив землю, великим стало житло.
– Ха,– сказав ведмідь,– найшла на що ремствувати! Та коли б у мене був трохи просторіший барліг, я б тільки радів.
– Нумо поміняймося! – пропонує євражка,– Я тобі віддам свою велику нору, а ти мені тісний барліг.
– Міняймося! – зрадів ведмідь,– Ти де живеш?
– Он там, на пагорбі,– відповіла євражка і показала на купину на своєму березі.– А ти де живеш?
– Теж на пагорбі, – сказав ведмідь і кивнув на сопку на своєму березі.
Ведмідь перебрів через струмок на цей берег, а євражка по камінцях перебралася на той берег. І пішли вони в різні боки, кожен у нове житло. Прийшла євражка до ведмежого барлога. Розгледілась. Пробігла в один кінець, пробігла в другий кінець, задерла голову – вгору подивилася. Сіла на задні лапки й заплакала:
– Що ж я робитиму в цій велетенській печері? Лисиця прибіжить – з’їсть мене, ворон залетить – заклює мене! Нікуди сховатися навіть од вітру.
Плакала, плакала євражка, раптом чує – хтось тюпає. Це ведмідь з’явився.
Євражка хутенько витерла сльози й питає:
– Ти чого прийшов?
– Та ось,– каже ведмідь,– не можу пролізти в твою нору. І лапами вперед пробував, і хвостом уперед, і боком – не можу влізти та й годі!
– Треба було носом уперед лізти,– каже євражка.
– І ніс просовував – не лізе.
– Бути такого не може! – образилась євражка,– Я ж уся вміщаюся в норі, ще й багато місця лишається. А дай-но я з твоїм носом поміряюсь.
Лягла євражка на носі у ведмедя. Потім сказала:
– Подумати тільки, яка я, виявляється, маленька! Ніколи цього раніше не помічала
Ведмідь сказав:
– Подумати тільки, який я, виявляється, великий! Ніколи цього раніше не помічав. Що ж тепер робити?
– Давай назад розміняємося,– запропонувала євражка.
– Давай! – зрадів ведмідь.
Він залишився у своєму барлогу на сопці. А євражка побігла в свою нору під купиною. Обоє були дуже задоволені і більше ніколи не ремствували на своє житло.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: