ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Мельничук і три лелеки
Мельничук і три лелеки

На одній річечці стояв млин, але люди обминали його десятою дорогою, бо тамтешній мірошник був чаклун і накладав з нечистою силою. Закляв він трьох принцес, обернув їх на лелек і тримав під замком у своєму хліві.
Якось забрів до того млина молодий наймит. Мірошник доручив йому дещо полагодити і побачив одразу ж, що нарубок уміє тримати в руках сокиру. Вподобав він хлопця і одного разу сказав йому:
– Живу я тут самотою, коли хочеш – лишайся в мене за мельничука!
– Гаразд, панотче,– відповів наймит.– Я залишусь у вас, бо мені вже набридло тинятися од млина до млина.
Показав йому мельник отих трьох лелек та й каже:
– Будеш годувати і доглядати лелек, тільки ж гляди: якщо випустиш хоч одну – лихо тобі буде!
Годував мельничук лелек, дбав про них, чистив їм хлівець і щодня наливав свіжої водички. Полюбив він птахів, пестив їх і, коли мав щось ласеньке, завжди порівну ділився з ними. А лелеки так зникли до нього, що бігали слідом, наче цуцики, і якщо він коли-небудь барився у місті, то смутніли і не могли його дочекатися.
Одного разу зайшов мельничук до хлівця погодувати лелек. Раптом одна з них і промовила людським голосом:
– Гей, хлопче, а ти міг би нас врятувати і цим прислужився б не тільки нам, але й собі!
Завмер мельничук, ніби громом вражений, але по хвилі опам’ятався і спитав, що йому треба зробити.
– Відпусти одну з нас на волю,– мовила лелека,– і нічого не бійся. Про все інше ми подбаємо самі!
Пам’ятав парубок, що наказував йому мірошник, але все-таки не побоявся відімкнути хлівець, і одна лелека злетіла високо у небо. Побачив це мірошник, прибіг і зітнув парубкові голову. А лелека, яку відпустив мельничук, кружляла в цей час над млином. Принесла вона у дзьобі якесь зіллячко, поклала на юнацьке тіло, і устав мельничук здоровий і веселий, як і досі. Нагодував він двох лелек, що лишились у хлівці, й опівдні прийшов до мірошника обідати, мов нічого й не сталося.
Хазяїн здивувався, глянув пильно на нього і сказав:
– Еге, та ти, я бачу, теж умієш не тільки кашу їсти! Та й у ремеслі млинарському тямиш, інакше б я тебе і не взяв. Тільки тепер шануйся мені!
Юнак нічого не відповів, та другого дня не зважив на хазяїнові погрози і, коли друга лелека добре попросила його, відімкнув хлівець і випустив її на волю.
У ту ж мить прибіг мірошник, убив хлопця та й покинув на подвір’ї. А лелека, яку юнак визволив, покружляла, покружляла над обійстям, потім опустилася на землю, притулила юнакові до тіла якусь травичку, і зробився парубок знову живий і здоровий. Устав він і попростував до млина. Злякався мельник, коли побачив його живого й здорового, і промовив:
– Не може учень бути розумніший за майстра! Двічі тобі пощастило, та, які відпустиш мені останню лелеку, не буде тобі рятунку!
Наступного дня пішов мельничук годувати лелеку і розповів їй, як грозився йому хазяїн. Лелека й каже:
– Не бійся, юначе! Про твоє життя я сама подбаю. Якщо відпустиш мене, будемо всі ми щасливі, ти королюватимеш разом із нами, і не спіткає тебе ніяке лихо!
Мельничук погладив лелеку рукою та й відпустив її на волю, але мірошник прибіг і, проклинаючи наймита, почав рвати на собі чуба. Потім убив хлопця та й пішов собі поратись у млині.
Аж ось третя лелека опустилася додолу, поглянула на хлопця і полетіла геть. Незабаром повернулася вона, несучи у дзьобі горіхову шкаралупу з кількома краплями живої води. Покропила лелека мертве тіло, і юнак знову зробився живий і здоровий. Скочив він на ноги і побіг до млина, але мірошник так перелякався, що почав мекати, мов старий цап. Потім кинувся він тікати, але раптом поточився і тої ж миті випустив дух.
Став мельничук серед двору та й замислився, що йому робити. Раптом прилетіли до нього три лелеки, подякували йому, і перша лелека промовила:
– Ти зробив нам велику послугу, врятував нас од лютого ворога! Допоможи ж нам іще раз і зроби, що ми тебе попросимо!
Мельничук пообіцяв, що залюбки допоможе їм, аби тільки сказали що і як.
Перша лелека й каже:
– Налий у казан води, розклади під ним вогонь і, як вода закипить, укинь нас трьох у казан!
Юнак спершу і слухати не хотів, та лелеки не переставали просити, і тоді він вкинув їх у казан. Було йому так шкода лелечок, що пішов він за млин, сів під деревом і сумно похнюпив голову. Та незабаром напав на нього нездоланний сон.
Довго він спав, а як прокинувся, побачив себе у прекрасному кришталевому палаці, навколо стояли челядники і одразу ж спитали у нього:
– Які будуть накази?
Мельничук мовчав, бо думав, що це йому тільки ввижається, та раптом відчинилися двері і до кімнати ввійшли три принцеси. Вони вклонилися йому і сказали:
– Ми і є ті три лелеки, яких ти визволив із неволі. Спасибі тобі, юначе! Кого з нас вибереш ти собі за дружину?
Вибрав він наймолодшу і найгарнішу, а дві інші принцеси в ту ж мить звеліли готувати їм славне весілля.
Жив мельничук із своєю жінкою в добрі й любові, і якщо вони не померли, то королюють там і досі.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: