ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Хитрий мисливець
Хитрий мисливець

В одному маєтку служив собі мисливець. Був він бідний, не щастило йому в житті, та люди про нього знали, що він дуже хитрий і вміє не тільки хліб жувати.
Коли у мисливця народився синок, попросив він багатого мельника бути хрещеним батьком дитині. Мельник той мав грошей, як полови, тільки був він дуже зажерливий – за мідяк дав би собі коліно просвердлити. Любив він здерти з людей зайвий мірчук, але селяни їздили до нього, бо на всю округу то був єдиний млин, і дорога до нього лежала рівна. Знав мельник, що він потрібен людям, і тому різав їх без ножа. До челяді ставився недобре, обраховував бідарів, де міг – недоплачував, за кожну дрібницю сварився. Люди кляли його на чому світ стоїть. 
Мельникові не сподобалося, що мисливець обрав його кумом, але не відмовився, боячись, що той накладає з нечистим і зачарує його. Охрестив він хлопця, дав йому дукачик, але з тих пір про хрещеника вже не дбав і, коли мисливець якось натякнув, що синові треба на зиму теплу одежину й черевики, виставив його за двері ще й лайнув добре. 
Мисливець не відповів нічого, але запам’ятав це і дав собі слово, що покарає кума. Якось восени подався він рано-вранці у засідку, встрелив добрячого зайця і поклав його на косогорі в кущах. Повертаючись узліссям, підстрелив ворону і лишив її у траві під старим дубом. Потім пішов на луг, де мельникові наймити косили отаву, і почав походжати, чекаючи на пана кума. 
Незабаром мельник прийшов на луг подивитися, як наймити працюють, і ще здалеку зарепетував, щоб вони не байдикували. 
Потім глянув він на всі боки і побачив на лузі мисливця, який цілився з рушниці у дальній косогір. Коли мисливець вистрілив, мельник підійшов ближче і в’їдливо посміхнувся: 
– Авжеж, можна бухкати, коли хазяїн платить за порох і дріб! Чуже не болить... Навіщо ви, куме, стріляєте в таку далечінь? Адже туди ваші залізячки не долетять! 
– Долетять, кумцю, – запевнив його мисливець. – Вже ж я знаю, що не схибив! 
Побіг він до косогору і за якийсь час повернувся з зайцем. 
– Оце порося, хоч на свято! – сміючись, мовив він. – Треба буде панові управителю віднести! 
Мельник подивився-подивився на того зайця і раптом накинувся па мисливця: 
– Послухайте, а що б ви хотіли за оцю пухкалку? 
– Кумцю, – мовив мисливець, – то річ дорогоцінна і чарівна, вона у мене ще від діда, а той купив її в одного жевжика, котрий був якраз у біді і продав з умовою, щоб рушниця лишалася в мисливських руках! 
– А ви й повірили тому жевжикові! – посміхнувся мельник.– Просто вам випадково пощастило встрелити зайця! 
– Ба ні, не випадково! – мовив мисливець. 
Набив він рушницю, націлився па дуба, що стояв за лугом аж біля лісу, вистрілив і пішов у той бік. Мельник не йняв віри, подався за ним і побачив, що під дубом лежить застрелена ворона. Попросив він показати рушницю, оглянув її з усіх боків і покрутив головою. 
– А що дав за неї ваш дід? – спитав він. 
– Цього вже я не знаю, кумцю, але я б її не продав і за сто червінців, бо можу з неї вцілити куди завгодно, хоч би як це було далеко! 
– Чи ви здуріли! – вигукнув мельник.– Цілу сотню за таку стару пухкалку? 
Але подумки він прикинув, що рушниця коштує дорожче і за неї можна здерти у людей грубі гроші. Почав він торгуватися, але мисливець не хотів навіть слухати. Тоді мельник повернувся разом з ним до млина і відрахував йому сто золотих монет. 
Надвечір забіг до мисливської хатини лісник і похвалився, що пан мельник здурів: ходить поза млином між деревами і стріляє по воронах за двісті кроків. Тільки він пішов, як мисливець схопив молоток і мовив до жінки: 
– Візьми в рота чотири червінці і, коли я тебе торкну молотком у скроню, впусти один червінець на стіл! 
Тільки жінка запхала монети до рота, як мельник влетів до кімнати і вже з порога закричав: 
– Давай назад гроші, твоя пухкалка не варта й шеляга! 
Кинув він рушницю на лаву і почав лаятись, що це шахрайство. 
Мисливець удав, ніби не бачить кума, узяв молоток, вдарив жінку 
злегка у скроню і промовив: 
– Дай червінця! 
Жінка впустила на стіл червінець, і мисливець поклав його перед собою. Кум злякано дивився на них, а потім вигукнув: 
– Чоловіче, що це ви робите? 
– Хіба не бачите, куме? – засміявся мисливець.– Оцей молоток має чарівну силу. Кожна жінка випльовує з рота но червінцю, якщо стукнути її у скроню! 
«Знову якесь шахрайство»,– подумав кум. Та мисливець мовчки торкнув жінку молотком, і на стіл покотився другий червінець. Мельник аж горів, дивлячись на гроші, і раптом нетерпляче вигукнув: 
– Продайте мені цеп молоток! 
– Овва! – мовив мисливець,  вдарив утретє і поклав перед собою ще одну монету.
– Я вам дам сто червінців! – крикнув мельник. Та мисливець тільки засміявся, вдарив учетверте – і вже мав на столі чотири золоті монети. 
– Двісті червінців! Ходімо до млина, я готівкою заплачу! – не відставав мельник. 
Мисливець удав, що розмірковує, а тоді сказав: 
– І не хотілося б мені випускати чарівний молоток із хати, та вже вам, пане куме, продам! 
Пішли вони до млина, про ту сотню, яку мельник заплатив за рушницю, уже й не згадували, мисливець дістав двісті червінців і повернувся додому. Л мельник покликав жінку в комору, посадив її за стіл і сам сів навпроти. Потім узяв молоток, клепнув паніматку по скроні і наказав: 
– Дай червінця! 
– Чи ти здурів! – зарепетувала мельничиха, але чоловік клепнув ще і ще раз. 
Мельничиха була жінка рішуча, люди про неї казали, що в її мізинці більше розуму, ніж у мельннка в голові. Стала вона перед мельником і так вибатькувала його за дурість і зажерливість, що сидів він мов рядном накритий. 
Розлютився мельник на мисливця і ну кричати, що ніде до замку і пожаліється, хай шельму-кума кинуть у холодну. 
– Нікуди ти не підеш! – вирішила мельничиха.– І нікому й словечком не обмовишся! Сам знаєш, що пани тебе не люблять, вони рознесуть по всіх усюдах, що ти пришелепуватий, люди над нами глузуватимуть, і ти, крім збитків, матимеш іще й сором! Іншим разом не будь такий ласий, у нас і свого вистачає! 
Мельник промовчав, але відтоді обминав мисливця десятою дорогою і ладен був зробити добрячий гак, аби тільки з ним не зустрічатися.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: