ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Вугляр і ведмідь
Вугляр і ведмідь

Якось один вугляр пішов до лісу палити вугілля і побачив, що назустріч йому суне ведмідь, а поряд з ведмедем кабан.
– Гей, вугляре, я голодний, і я тебе з’їм! – рикнув ведмідь. 
– Ой ведмедю, ведмедю, я від тебе не оборонюся, бо вас аж двоє, а я сам один. Тільки ж є в мене з собою обід, то дай мені хоч востаннє наїстися! – каже вугляр. 
Ведмідь йому дозволив. А у вугляра був з собою окраєць хліба і свиняча ковбаса. Попоїв він трохи, кинув і ведмедеві ковбаски. Ведмедю вона припала до смаку, облизався він та й питає: 
– Скажи мені, вугляре, а де ростуть такі корінці? 
– Е, братику, – каже вугляр, – я б сказав, та не смію. 
– Не бійся нічого, – мовив ведмідь, – тільки скажи! 
Вугляр показав па дикого кабана і каже: 
– Ось із цього вепра, вийшло б чимало таких корінців! 
Ведмідь вхопив кабана, роздер його і кинув вугляреві: 
– Ось тобі свиня, роби з неї корінці! 
– Гай-гай, це так просто не робиться, – всміхнувся вугляр. – Для цього треба ще вогню і горшків, та й помитися я ще мушу, бо руки в мене брудні, і корінці тобі не смакуватимуть! 
– Ну то йди собі й помийся, – звелів ведмідь. 
Вугляр вимив руки в потічку, але не мав чим втертися, тому ведмідь дозволив йому обтерти руки об свій кожух. 
Покликав ведмідь свою куму лисичку і послав її по горшки, а тоді ще гукнув свого небожа вовка, щоб той розклав вогонь. Вугляр узяв сокиру і почав поратися біля здоровенної букової колоди. Надколов її з одного боку, забив у колоду клин. 
– Ну ж бо йди сюди, ти в нас силак! Давай сюди передні лапи і допоможи розколоти колоду, – каже до ведмедя. 
– Стережіться, дядечку, бо цей вугляр – хитра шельма. Глядіть, щоб він вам чогось не натворив, – гукнув ведмедеві вовк. 
Ведмідь на те не зважав, бо дуже йому кортіло попоїсти смачних свинячих корінців, і він щосили помагав вугляреві. Отож вугляр вибив сокирою клин і защемив ведмедеві обидві передні лани в буковій колоді. 
– Ой, болить! Ой, тисне! – заревів ведмідь. 
– Потерпи, це так і має бути, ти тільки помагай! – каже вугляр. 
Потім ухопив важкий дубець, узяв ведмедя за хвіст і як заходився 
йому латати боки, аж шерсть полетіла. 
Заревів ведмідь на весь ліс, а вовк тоді й каже: 
– Чи ж я вас, дядечку, не попереджав, що б береглися вугляра? Чи ж я не казав, що то хитра шельма? І хотів би вам підсобити, але боюсь, що й мені лихо буде, як і вам!
Покинув він вогнище і втік до лісу. Лисичка принесла була горщики, та як побачила, що кумові непереливки, мерщій узяла ноги на плечі. 
Ведмідь заприсягнув вугляреві, що не зробить йому шкоди і залишить всього вепра, аби тільки відпустив його живого. Тоді вугляр знову вбив клин у колоду, ведмідь витяг звідти лапи, облизав їх, заревів і сумно пошкандибав до лісу. А вугляреві залишився весь дикий кабан.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: