ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Безхвостий вовк
Безхвостий вовк

Один чоловік багато років складав гроші на коня. А як була вже немаленька купка, то пішов на базар і в якогось цигана купив собі кобилу.
У неділю взяв собі чоловік сопільчину, сів на кобильчину, їде на пасовисько, грає і приспівує. 
 Ой, займу я сиву клячу
На підгірку пасти. 
А вовки ся закрадають, 
Хочуть її вкрасти. 
Приїхав чоловік на кобильчині під ліс, спутав її і пустив на пашу. Сам став собі під дуба і на сопілці грає. 
Аж тут з темного лісу виходить сірий вовк та й каже: 
– Чоловіче, чоловіче, я дуже голодний і хочу тебе з’їсти. 
А чоловік йому відповідає. 
– Та як ти будеш мене їсти, коли я ще зі світом білим не прощався, ні не вмивався? 
Вовк відповідає: 
– Ну то добре. Попрощайся зі світом, вмийся, а вже тоді я тебе з’їм. 
Став чоловік під дубом і думає, як біди спекатися. Як добре подумав, пішов до потоку вмиватися. Вмився і виламав собі доброго бука. Підходить до вовка та й каже: 
– Я вже вмився, але не маю в що повтиратися. 
Вовк повернувся до нього задом і каже: 
– На, втирайся в мій хвіст, але швидко, бо я дуже голодний. 
Чоловік втирається у хвіст, а тим часом намотує його на руку. Як намотав, тоді вовка буком по голові та по хребті. Вовк тікати, а той тримає і б’є. Як сірий шарпнувся, то хвіст лиш тріснув і залишився в господаревих руках. 
Прибіг вовк до лісу і наробив там страшного крику. Всі вовки збіглися на його вереск. Як вчули, що сталося, то на своїй нараді вирішили розірвати чоловіка. Йдуть всі туди. А господар настрашився і виліз на дуба. 
Збіглися вовки під дуба і радяться, як їм того чоловіка дістати. Безхвостий каже: 
– Я стаю на самий низ, а ви всі один на другого і верхній стягне його на землю. 
Роблять вовки таку живу вежу. Ще бракує одного вовка й вже чоловіка з’їдять. А чоловік бачить, що біда, і каже: 
– Я бачу, що вже мені виходу немає, але коли б ще раз того куцого оцим патиком потягнув. Подайте його сюди! 
А безхвостий подумав, що йдуть люди, і втік. Всі вовки попадали на купу, потовкалися і зі страху повтікали до лісу. 
Чолов ік швиденько зліз із дуба, сів на свою кобильчину, їде додому і співає:
 Гей, дав же я своїй клячі
Стебло сіна і стебло соломи. 
Тепер гоню свою клячу 
Додому поволі. 
Пригнав та й жінці розповідає про свою пригоду. Жінка аж заплакала, як уявила, що вже нині могло чоловіка не бути. І каже: 
– Більше я тебе, чоловіче, не пущу ту кобильчину пасти. Ти її ліпше продай, бо без неї обійдемось, а без тебе я нічого не вартую. 
Лишився чоловік з жінкою, але вже без кобильчини. Був я в тому селі і бачив, що понині обоє господарюють.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: