ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Допитлива жінка
Допитлива жінка

Жило собі літнє подружжя. Достатку не мали, позаяк обоє були дуже ледачі.
Якось рубали вони в лісі дрова. Жінці така робота видалася важкою й нудною. Збираючи цурпалля, вона проклинала Єву й Адама:
– Через них наше життя сповнене всіляких турбот. Заради злощасного яблука вони порушили Божий наказ і втратили право на довічне щастя. Якби вони не вчинили цього, ми теж жили б у райському саду й горя не знали б.
– Ну, Єва ж там порядкувала. Вона була така жадібна, що не втерпіла й взяла заборонене яблуко,– сказав чоловік.– Одначе й Адам трохи завинив, що дав тій веселій дівці волю, а не тримав її в залізнім кулаці. От я б зумів приборкати Єву.
Цю розмову почув король, який проїздив лісом. Він підійшов до старих і сказав:
– Я бачу, ви працюєте тяжко й старанно. Певне, вам це вже й не під силу?
– Авжеж,– погодився старий,– через непристойну поведінку Адама та Єви стільки людей бідує.
– Бачу, що вам непереливки,– мовив король,– тому йдіть до мого палацу, я дам вам спокійніше й легше заняття, але за умови, що сповнятимете нескладні доручення і не порушуватимете моєї заборони.
Дід і баба залюбки зголосилися. Разом із королем почимчикували вони до палацу. Там відвели їм пишні хороми, дали нове вбрання і смачні страви. А для випробування їхньої слухняності король поставив на стіл срібну чашу з накривкою. Там сиділа крихітна мишка, яку правитель тримав задля втіхи. Він заздалегідь поклав у чашу всілякого корму і, полишаючи хороми, порадив старим:
– Тепер їжте, пийте усе, чого душа забажає. Але не зазирайте до срібної чаші, за непослух вижену вас геть.
– Так і буде, владико, не зазирнемо туди,– в один голос запевнили старі.
Ні першого, ні другого дня вони не порушили обіцянки. У них було що роздивлятися, тому срібна чаша їх мало цікавила.
Але третього дня їжа вже не смакувала бабі. Сиділа біля чоловіка й не зводила очей зі срібної чаші. Вона зітхнула:
– Таке все недобре. От у тій срібній чаші, певне, краща страва, якщо нам заборонено навіть дивитися на неї. Аби хоч потримати чашу та поглянути, що там за ласощі. Казна-що на стіл поставили, а не можна бодай зазирнути!
– Не чіпай її,– мовив чоловік, застерігаючи,– адже в нас їжі досхочу, та і як же дивитися, що в тій чаші, якщо король суворо заборонив!
– Король міг і поглузувати з нас,– настирливо мовила жінка.
Не послухалася вона чоловікової застороги, підняла кришку й побачила, що там немає нічого, окрім вгодованої миші, яка миттю вистрибнула із срібної посудини й шмигнула в шпарку. Від несподіванки стара так перелякалася, що впустила чашу з кришкою на підлогу.
Король почув брязкіт і відразу прийшов дізнатися, в чому річ. Побачивши чашу на підлозі, дорікнув жінці:
– Ви ще обурювалися нерозважливістю Адама та Єви, звинувачували їх, хоч самі витримали тільки два дні, щоб не зазирнути до срібної чаші. Ви мали удосталь всього, як Адам і Єва в раю. А тепер геть із мого палацу! Несила мені вас терпіти, бо ви порушили мій наказ, хоч я суворо застерігав.
Присоромлені дід та баба, не зронивши й слівця, почвалали до своєї убогої хатинки. Вони більше не звинувачували Адама та Єву в своїй бідності, а почали старанно працювати, обробляти ниву. Відтоді все в них пішло на лад.
Отут і казочці кінець.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: