ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Працьовитий, Ледачий і Працюватиму
Працьовитий, Ледачий і Працюватиму

В невеличкій хатині край убогого села жили собі два брати – Працьовитий та Ледачий. Коли Працьовитий орав, Ледачий вилежувався на печі, коли Працьовитий сіяв, Ледачий спав, коли Працьовитий косив, Ледачий хропів. 
Важко було Працьовитому з таким помічником господарювати. А Ледачий, хоч працювати не любив, до їжі був вельми охочий. Попоїсти любив усмак і досхочу. А що Працьовитий трудився сам, то жили вони в злиднях. Крім того, Ледачий завжди крадькома від брата брав частку його обіду чи вечері. 
Якось Працьовитий засмажив гуску. Половину гуски вони з’їли, а другу половину залишили на завтра. Та хіба міг Ледачий спокійно дивитися на смачну печеню? Тільки-но Працьовитий вийшов з хати в сарай по дрова, Ледачий кинувся до ласої страви, відрізав гусячу ніжку і, давлячись, з’їв її. 
Повернувся Працьовитий і заходився його сварити: 
– Ненажера ти! Ледацюга! Навіщо з’їв ніжку? 
Ледачий прикинувся, що нічого не розуміє, й сказав: 
– В гуски тільки одна нога. Невже ти цього не знаєш? Виглянь-но у вікно – сам побачиш. 
Виглянули вони разом у вікно й побачили: на березі ставка стоять мокрі гуси – і всі на одній нозі. 
– Бачиш? Тепер переконався, що я кажу правду? 
Працьовитий ляснув у долоні та й крикнув: 
– Гш-ш-ш! Гш-ш-ш! 
Злякалися гуси, злетіли в повітря, і одразу стало видно, що в них по дві ноги. 
– В цих гусей, звичайно, по дві ноги! – не відступався Ледачий.– Але на ту гуску, що ми їли, ти не кричав «Гш-ш-ш!» Якби ти й на неї крикнув, то і в неї стало б дві ноги. 
Махнув рукою Працьовитий – мовляв, шкода витрачати час на пусті балачки! – та й пішов поратися по господарству. 
На другий день Працьовитий виловив у ставку велику рибину і засмажив її. Пішов до колодязя по воду, а Ледачий тим часом ум’яв всю рибину, залишивши на сковороді тільки хвіст. 
Працьовитий розгнівався й гукнув: 
– Дармоїд! Хоч би трішечки залишив мені! Вчора поцупив гусячу ніжку, сьогодні рибину, а завтра що вкрадеш? 
– І в очі не бачив твоєї рибини! Хіба ти не знаєш, що риба складається тільки з хвоста? Ходімо до ставка – сам переконаєшся. 
Пішли вони до ставка. А риба саме грала-бавилася. Рибини плавали, звивалися, підплигували в воді так стрімко, що й справді, крім хвоста, годі було щось побачити. 
– Ну, хіба не правду я казав? – спитав Ледачий. 
Працьовитий мовчки побіг до хати й невдовзі повернувся з вудлищем. Закинув він вудлище у воду, і за якусь хвилину на гачок спіймалася рибина. 
– Ну, негіднику, то з чого ж складається риба? 
– Еге, якби ж ти закинув вудлище на сковорідку, а не в ставок, то побачив би, що з самого хвоста! – відповів Ледачий. 
Працьовитий вирішив провчити Ледачого. 
Надвечір, коли Ледачий вилежувався в садку під грушею. Працьовитий ніби тайкома пробрався у сад із залізною коробкою та заступом. Пробув він там довгенько й повернувся із заступом, але без коробки. 
«Он воно що! – подумав Ледачий.– Він закопав у землю гроші». 
Полягали вони спати, але жоден не міг склепити очей. Ледачий ледве дочекався півночі, а тоді підвівся, навшпиньках вийшов, узяв заступ та й побіг у сад. Перекопав половину саду, але так і не знайшов 
залізної коробки. Почав він копати з другого кінця, перекопав другу половину саду – нема коробки. 
Аж раптом хтось накинув на нього мішок та й ну дубасити палицею по спині! 
Ледачий зойкав від болю. Ледве виплутався з того мішка і помчав до хати. 
Поки Ледачий виплутувався з мішка, Працьовитий прибіг назад у хату, ліг у ліжко і вдав, що міцно спить. 
Ледачий накинувся на Працьовитого: 
– Хіба ти мені брат?! Отак збиткуватися з мене! Чи ж тобі не соромно?! 
Працьовитий, протираючи очі, спитав: 
– Чого ти кричиш? Що сталося? 
– Ти мене побив палицею! За віщо? Чим я тебе скривдив? 
– Я тебе побив? Схаменися! Я спав. Це наш сусід Працюватиму вчора нахвалявся побити тебе – от і побив. 
– Який сусід? Працюватиму? Я такого не знаю. 
– Ти просто забув. Працюватиму й досі стоїть із палицею в саду, 
чекає тебе, аби ще раз віддубасити. Це дуже хитрий чоловік, але ми 
вдвох впораємося з ним. 
Вийшли вони в сад, але там було тихо і темно, наче очі зав’язали. 
Ледачий вибігав увесь сад, шукаючи сусіда, але не знайшов його. 
– Немає тут нікого! – сказав він. 
– Та ні, він є, тільки сховався–боїться нас. А ми його обдуримо! 
Погукай його, скажи, що хочеш із ним помиритися. А як вийде зі сховку – ми йому помстимося за кривду. Гукай його! 
– Працюватиму! – загорлав Ледачий.– Виходь, помирімося! Працюватиму! Виходь, помирімося! 
– Якби ти кричав  таке тоді, коли на тебе накинули мішок,– сказав Працьовитий,– ніхто б тебе не бив. Адже ти можеш і вмієш працювати – за якусь годину перекопав увесь сад!
Ледачий нарешті збагнув, у чім річ. Соромно йому стало, що досі жив братовою працею. І він присягнувся, що відтепер не буде лінуватися, а працюватиме не покладаючи рук. 
Слова його не розійшлися з ділом. Почав він трудитися нарівні з Працьовитим – і відтоді в хаті в них не переводилися смажені гуси, риба та всяке інше добро. 
Всі сусіди, ба навіть усі люди в селі перестали називати його Ледачим. Всі поважали його за працьовитість і називали Старанним.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: