ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Бідняк і пихатий багатій
Бідняк і пихатий багатій

Жив собі, був колись великий багатій. Усього в нього було вдосталь – і грошей, і майна. Отож був він пихатий та бундючний. 
Одного разу походжав багатій, заклавши руки за спину й задерши вгору носа. Адже роботи в нього ніякої не було – тільки ходив та своє господарство оглядав. 
От гуляє він собі, а назустріч іде бідняк. І що б ви думали? Порівнявся з багатієм, а капелюха не скидає. «Нехай,– думає,– хоч раз у житті багатій вклониться мені перший!» 
– Гей! – гукнув багатій.– Може, в тебе під капелюхом горобець сидить, що ти його не скидаєш? 
– Це ж чому? – обернувшися, спитав бідняк. 
– Бо ти не вклонився, проходячи повз мене! 
– А я, добродію, з ким хочу, з тим і вітаюся. 
– Яке нахабство! – гримнув багатій.– Ану, скинь капелюха! 
– Ось тепер уже на злість вам не скину! – відповів бідняк.– Ви ж такий багатий пан, то нащо моє вітання? 
Подумав багатій та й каже: 
– А якби я віддав тобі половину мого майна, ти, певне, вклонився б мені аж до самісінької землі? 
– Ні! – засміявся бідняк.– Якби ви мені віддали половину свого майна, я був би такий багатий, як ви. Чого  б я тоді вам кланявся?
– А якби я віддав тобі все своє добро,– спитав багатій,– ти б уклонився? 
– І тоді б не вклонився,– відповів бідняк.– Я панам не вклоняюсь ніколи, бо всі пани злі та зажерливі. 
Бідняк повернувся й пішов собі. 
Ох і розгнівався багатій! 
– Злі та зажерливі? Так ти сказав? Стривай, ми ще зустрінемось, як не завтра, то післязавтра. 
На селі люди часто зустрічаються. І тут сталося саме так. 
Одного разу бідняк штовхав поперед себе візок, навантажений колючим хмизом. Хмизу було стільки, що бідняк нічого попереду не бачив. Тому, йдучи вулицею, він щосили гукав: 
– Обережно! З дороги! Обережно! З дороги! 
Багатій побачив бідняка і навмисне пішов йому назустріч. 
«Ось тепер я тобі покажу»,– подумав він. 
Наскочив багатій на візок і мало не перекинув його разом із хмизом. 
Колючки вп’ялися в одіж багатієві і з одного боку подерли її. 
– Нахабний злодюго! – гримнув розгніваний багатій. – Не бачиш хіба, що я йду? Ну, тепер буде тобі! 
І побіг геть. 
Ступив бідняк на подвір’я – а на нього вже чекають. 
Схопили бідняка й повели в суд. 
– Бачиш, що ти накоїв? – спитав суддя, показуючи на подерту одіж багатія.– Кажи, чого ти поліз на цього пана? 
Бідняк лише похитав головою, але не вимовив ні слова. 
– Ти що, глухий? – гримнув суддя.– Тепер ти повинен заплатити за шкоду! 
Та бідняк мовчав як риба. Він мовчки вдивлявся в підлогу, наче раптом оглух чи онімів. 
Нарешті терпець судді увірвався. 
– Тобі позакладало, чи що? – сердито спитав він бідняка.– Я навчу тебе відповідати! 
– Правильно! – докинув багатій.– Це дуже хитрий селюк. Не вірте йому! Вдає із себе німого... Ха-ха-ха!.. А на вулиці гукав на всю горлянку: «Обережно! З дороги!..» Там він міг кричати! 
Почувши це, суддя враз заспокоївся. Він тихо спитав бідняка: 
– Чи правда це, чоловіче? 
– Правда,– обізвався нарешті бідняк. 
– От воно що, добродію! – мовив суддя багатієві.– Якщо цей чоловік гукав на вулиці: «З дороги!», чому ж ви не відступилися? Виходить, самі полізли на візок? 
Багатій зніяковів. Промимрив щось собі під ніс, забурчав, замугикав і змовк. 
– А за те, що дурно тягли цього чоловіка в суд, вас треба покарати,– сказав суддя. 
Багатій трохи не луснув спересердя. 
Мусив він витягати з кишені гаманець і платити штраф. Від злості аж піт виступив у нього на носі. Шкода було платити гроші, а ще тяжче стерпіти, що його зганьбили перед бідняком. 
І така злість узяла пихатого багатія, що ледве він розкрив гаманець, як упав навзнак на підлогу і тут же вмер. 
Величезне його багатство поділили між собою спадкоємці. І зразу ж усі забули про нього. 
Оце тільки ми в казці вгадали.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: