ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Кравець і велетні
Кравець і велетні

За сімома морями жив собі кравець. Був той кравець бідний, найбідніший на селі. Навіть сяк-так прохарчуватися не міг; тому поїхав в інше село, де його ніхто не знав.
Пішов кравець просто в корчму й замовив собі дві пляшки вина. Ще й першої пляшки не випив, а вже почав вихвалятися: 
– Немає в світі такого чоловіка, щоб мене подужав! 
Випивши другу пляшку, кравець сказав: 
– Я такий дужий, що за одним помахом сім чоловік убиваю. 
А в те село внадилися два велетні-злодії. Кожної ночі нападали вони на село і ніколи не поверталися з порожніми руками. 
Почув суддя, що в село прийшов чоловік, такий дужий, що сімох за одним помахом убиває. 
Пішов суддя до кравця й питає: 
– Це ти отой силач, що сімох за одним помахом убиваєш? 
– Та вже ж я, а не хто інший,– відповідає кравець. 
– Не треба, щоб ти зразу убив аж сімох,– каже суддя.– Досить буде, якщо ти вб’єш лише двох. Але ці двоє – велетні. 
– Пусте,– гордовито відповів кравець.– Я швидко впораюся з ними. 
– Якщо вб’єш їх, дамо тобі шість возів золота,– пообіцяв суддя. 
Кравець подумав і каже: 
– Так я не згоден. 
– Невже цього тобі мало? – здивувався суддя. 
– Та ні, не те,– похитав головою кравець.– Але стільки золота навіть я не зможу віднести додому. Додайте до кожного воза ще по шість волів. 
– Гаразд,– згодився суддя і пішов додому, а кравець заховався, щоб вистежити велетнів. 
Настала ніч. Прийшли в село велетні. Оце були страховища! Кожен заввишки з доброго дуба. І в кожного на плечах здоровезний мішок, що й сотня людей не підійме. Накрали велетні багато добра, наклали повні мішки й пішли в ліс. А кравець – слідом за ними. У лісі велетні наїлись, напились і незабаром так захропли, аж у десятому селі вікна дрижали. Кравець поліз на високий дуб, зірвав жолудь і поцілив вищого велетня прямісінько в ніс. 
Жолудь таки добре стукнув велетня по носі. Велетень почухався й штовхнув другого велетня під ребра: 
– Не чіпай мене, я хочу спати! – пробурмотів він. 
– А я до тебе й не торкався,– відповів менший. 
Велетні знову позасинали. 
Кравець знову зірвав жолудь і влучив більшому велетневі в ніс. 
Велетень сердито штовхнув товариша під ребра: 
– Гляди, бо зараз буде тобі... 
– Ти що, здурів?! – відповів другий велетень. 
Знову позасинали велетні. 
Кравець втретє зірвав жолудь та й вліпив більшому велетню по лобі. 
От розгнівався здоровань! Не сказавши ні слова, підскочив, схопив 
товариша за кожух, підняв високо в повітря і так зацідив ним об землю, що той кілька разів перевернувся через голову. 
– Ага, як ти такий, то я тебе вб’ю! – гукнув менший і вирвав з корінням дуба. Більший велетень теж вирвав дуба. А це було саме те дерево, на якому сидів кравець. 
Як замахнеться більший велетень дубом – кравець через половину лісу перелетів. Та так гепнувся об землю, що вирив на тому місці здоровезну яму. 
Раптом він почув страшенний крик і гупання. 
Прибіг на те місце, де залишив велетнів,– аж бачить: обидва лежать нерухомо. Вони так влучно гахнули дубами один одного, що обоє впали мертві. 
Побачивши, що велетні вже не дихають, кравець спокійнісінько пішов у село. 
– Ну, пане суддя,– сказав він,– хоч і важко було, але я впорався з ними. 
Не повірив суддя кравцеві, аж поки сам не переконався, що велетні мертві. 
Отож довелось судді віддати кравцеві шість возів золота та ще й запрягти у ті вози по шість волів. 
Повернувся кравець у своє село й зажив собі щасливо й весело.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: