ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Кравець і велетні
Кравець і велетні

За сімома морями жив собі кравець. Був той кравець бідний, найбідніший на селі. Навіть сяк-так прохарчуватися не міг; тому поїхав в інше село, де його ніхто не знав.
Пішов кравець просто в корчму й замовив собі дві пляшки вина. Ще й першої пляшки не випив, а вже почав вихвалятися: 
– Немає в світі такого чоловіка, щоб мене подужав! 
Випивши другу пляшку, кравець сказав: 
– Я такий дужий, що за одним помахом сім чоловік убиваю. 
А в те село внадилися два велетні-злодії. Кожної ночі нападали вони на село і ніколи не поверталися з порожніми руками. 
Почув суддя, що в село прийшов чоловік, такий дужий, що сімох за одним помахом убиває. 
Пішов суддя до кравця й питає: 
– Це ти отой силач, що сімох за одним помахом убиваєш? 
– Та вже ж я, а не хто інший,– відповідає кравець. 
– Не треба, щоб ти зразу убив аж сімох,– каже суддя.– Досить буде, якщо ти вб’єш лише двох. Але ці двоє – велетні. 
– Пусте,– гордовито відповів кравець.– Я швидко впораюся з ними. 
– Якщо вб’єш їх, дамо тобі шість возів золота,– пообіцяв суддя. 
Кравець подумав і каже: 
– Так я не згоден. 
– Невже цього тобі мало? – здивувався суддя. 
– Та ні, не те,– похитав головою кравець.– Але стільки золота навіть я не зможу віднести додому. Додайте до кожного воза ще по шість волів. 
– Гаразд,– згодився суддя і пішов додому, а кравець заховався, щоб вистежити велетнів. 
Настала ніч. Прийшли в село велетні. Оце були страховища! Кожен заввишки з доброго дуба. І в кожного на плечах здоровезний мішок, що й сотня людей не підійме. Накрали велетні багато добра, наклали повні мішки й пішли в ліс. А кравець – слідом за ними. У лісі велетні наїлись, напились і незабаром так захропли, аж у десятому селі вікна дрижали. Кравець поліз на високий дуб, зірвав жолудь і поцілив вищого велетня прямісінько в ніс. 
Жолудь таки добре стукнув велетня по носі. Велетень почухався й штовхнув другого велетня під ребра: 
– Не чіпай мене, я хочу спати! – пробурмотів він. 
– А я до тебе й не торкався,– відповів менший. 
Велетні знову позасинали. 
Кравець знову зірвав жолудь і влучив більшому велетневі в ніс. 
Велетень сердито штовхнув товариша під ребра: 
– Гляди, бо зараз буде тобі... 
– Ти що, здурів?! – відповів другий велетень. 
Знову позасинали велетні. 
Кравець втретє зірвав жолудь та й вліпив більшому велетню по лобі. 
От розгнівався здоровань! Не сказавши ні слова, підскочив, схопив 
товариша за кожух, підняв високо в повітря і так зацідив ним об землю, що той кілька разів перевернувся через голову. 
– Ага, як ти такий, то я тебе вб’ю! – гукнув менший і вирвав з корінням дуба. Більший велетень теж вирвав дуба. А це було саме те дерево, на якому сидів кравець. 
Як замахнеться більший велетень дубом – кравець через половину лісу перелетів. Та так гепнувся об землю, що вирив на тому місці здоровезну яму. 
Раптом він почув страшенний крик і гупання. 
Прибіг на те місце, де залишив велетнів,– аж бачить: обидва лежать нерухомо. Вони так влучно гахнули дубами один одного, що обоє впали мертві. 
Побачивши, що велетні вже не дихають, кравець спокійнісінько пішов у село. 
– Ну, пане суддя,– сказав він,– хоч і важко було, але я впорався з ними. 
Не повірив суддя кравцеві, аж поки сам не переконався, що велетні мертві. 
Отож довелось судді віддати кравцеві шість возів золота та ще й запрягти у ті вози по шість волів. 
Повернувся кравець у своє село й зажив собі щасливо й весело.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: