ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Троє малих гусенят
Троє малих гусенят

Жили колись на білому світі троє гусенят. Не було в них ніяких клопотів-турбот. З ранку до вечора паслись собі на великому лузі. Дивилися на небо, як пролітають білі хмарки, слухали, як гомонить вітер, або грілися на сонечку. 
Ластівки, жучки-комашки, метелики, мухи – всі були гусенятам добрими друзями. 
Одного ясного ранку, коли троє гусенят умивались на березі струмочка, найстаршеньке побачило, що вода в струмочку піднялась і тече дуже швидко... 
– Водичко, куди ти квапишся? – гукнуло гусеня. Невже ти не бачиш, що ми хочемо скупатись у тобі? 
– Сьогодні не можна,– відповіла вода,– бо сьогодні почалась весна, в горах розтанув сніг, тож я течу до річки. 
Оглянулися гусенята. Справді, на лузі вже з’явилися різнобарвні квіти. 
– Диви, як насупилось небо! – обізвалося середнє гусеня.– Над нами збираються хмари! Невже буде дощ? 
– Гі-га-гі-га-а-а! – почулося раптом, і щось замахало в повітрі великими крилами. 
– Це дикі гуси! – гукнуло наймолодше гусеня. – Вони вже прилетіли з далеких країв! Таки настала весна, вода в струмку не збрехала! 
Гусенята заздрісно дивились на диких гусей, що полетіли далі. 
– А де вони були взимку? Може, весь світ облетіли? От, якби і я могло податися кудись далеко! – сказало наймолодше гусеня. 
– То ходімо й ми, помандруємо кудись! – обізвалось середнє. 
– Ходімо! – погодилось найстарше. 
І вони рушили в путь. 
Ідуть вони, довго вже йдуть. Нарешті вийшли на узлісся. 
– Хто це ходить тут, край лісу? – спитав зайчик. 
– Це ми, троє гусенят! Ми вирушили в мандри. 
– Невже ви наважились пуститися в далеку подорож? – здивувався зайчик.– І отак собі йдете? Шлях тут дуже кам’янистий! У лісі сила- силенна колючок та гострих гілочок, пораните собі ноги!.. 
-– Що ж нам робити? – спитали гусенята. 
– Підіть до шевця, хай він пошиє вам чобітки. 
Послухались гусенята зайчикової поради і пішли до шевця. 
– Любий шевцю, поший нам чобітки! 
– Ти ба! – здивувався швець.– Невже вам погано бігати по лугу без чобіток? Адже травичка така шовковиста, а пісочок на березі струмочка м’який, оксамитовий... 
– Авжеж, там ми можемо й босі ходити,– відповіло найстарше гусеня,– але ми зібралися в далекі мандри. Ось дійшли до лісу, а там багато гострих камін ців, а далі в лісі ще більше колючок і гострих гілочок. Босоніж ми там не пройдемо.
– Правду каже наша старша сестричка,– додало середнє гусеня,– я теж хочу мати маленькі чорні чобітки. 
– Мені теж поший, тільки червоні,– сказало наймолодше. 
«Що ж мені з цими гарненькими гусенятами робити? – подумав швець.– Багато я пошив чобітків для хлопчиків і дівчаток, але для гусенят?.. Такого ще світ не бачив і не чув...» 
І почав швець голову собі сушити – як бути? 
Раптом глянув на колодки й каже: 
– Я радий був би пошити вам чобітки, але в мене немає колодок для гусячих ніжок, а без них як викроїти вам чобітки? 
Зітхнули гусенята й мовчки пошкандибали додому. 
– Гі-га-гі-га-а-а! – загелкотали вони і вийшовши на узлісся. 
Почули їх зайчик, білочка і сарночка та й вийшли назустріч. 
– Ну що, домовились із шевцем? – спитав зайчик. 
– Пошив би швець чобітки, та немає в нього колодок для гусячих ніжок. Гі-га-гі-га-а-а, гі-га-гі-га-а-а! – відповіли гусенята. 
– Ну, тоді повертайтесь на луг,– сказав зайчик. 
Гусенята послухались розумної ради й повернулися на луг. Так вони відтоді й пасуться на лугу і більш не пускаються в мандри.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: