ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Три бажання
Три бажання

Жив собі, був собі там, де його ніколи й не було, – за сім морів і країв од нас, – бідний чоловік. Була в нього жінка. Обоє вони дуже любили одне одного, але були дуже бідні й тому часто сварились.
Якось жінка розпалила піч, щоб зварити щось на вечерю для чоловіка, але хоч як шукала – не знайшла нічого на страву. 
Не встигла ще закипіти вода в горщику, як прийшов чоловік і почав розказувати дружині, яке йому випало велике щастя. 
– Ех, жіночко, якби ж ти знала, що сьогодні зі мною трапилось! Кінець нашим злидням! Тепер буде в нас усього вдосталь. 
– Не жартуй; досить лиха і без твоїх жартів, – з серцем відповіла дружина. – Може, якийсь скарб знайшов? 
– Ще більше! Слухай-но. Виходжу це я з лісу, аж бачу: на дорозі... ну, що б ти думала? Застрягла в болоті малесенька золота карета; тягнуть її дві білочки, а в кареті сидить така красуня, якої я ще й у жит- ;ті не бачив. Певно, це була русалка. От вона мені й каже: 
– Чоловіче добрий, допоможи мені вилізти з болота, я тобі віддячу 
– Чом би й ні! Можна! Зараз винесу вас звідти, – відповів я. 
Узяв золоту карету на руки, разом із білочками й красунею, та й виніс із болота. 
Тоді русалка почала мене розпитувати, чи я одружений та як мені живеться. 
Довелося сказати їй правду, що я одружений, але бідний, як церков- на миша. 
– Гаразд, коли ти такий бідний, то йди додому й скажи дружині, нехай чогось тричі забажає, і всі бажання негайно збудуться. 
– Слухай, чоловіче, – сердито мовила жінка, – кажу тобі: не жартуй, бо мені зараз не до жартів. 
– Та ти не гримай на мене! Ось краще побажай чого-небудь, і побачимо, чи правду казала русалка. 
– Ну що ж, побажаю! Нехай зараз переді мною з’явиться кільце ковбаси! 
І в ту ж мить з комина спустилась велика каструля, а в ній кільце ковбаси. 
– Ось бачиш, я кажу правду! – зрадів чоловік. – Ану побажай іще – та тільки щось краще! 
Узяв він люльку, натоптав тютюном і хотів прикурити: може, легше буде надумати. Простяг руку до печі по жаринку, та ненароком зачепив каструлю. Вона перекинулась, і ковбаса впала в попіл. 
Як підскочить жінка та як гримне на чоловіка: 
– Ах ти ж, недотепа нещасний! Нехай би тобі та ковбаса до носа приросла! 
Не встигла вона вимовити останнє слово, як ковбаса вже висіла в чоловіка на носі. Ще й так приросла, ніби все життя там була!.. 
Зажурилися вони, забідкались. Що робити, чого побажати втретє? 
Каже чоловік дружині: 
– Ти спершу зніми оцю ковбасу з мого носа! 
Спробувала жінка зняти – ніяк не може. 
– Треба зрізати, інакше нічого не вийде, – сказала вона. – Якщо трішки вріжу й носа, невелике лихо. 
– Ні, цього вже я не дозволю! 
– То й ходи собі так, з ковбасою на носі! 
– Не буду я так ходити, щоб люди з мене сміялися! 
– Що ж його тепер робити? 
– Знаєш що, жінко, – каже чоловік, побажай, щоб ковбаса відчепилась від носа. 
– Де ж пак! Адже це вже третє бажання. А я ще багато чого хотіла: волів, коней, землю, велику хату ще й багато грошей. 
– Дарма ти бідкаєшся, жінко. Побажай краще, щоб ковбаса відчепилась, бо як же я з нею між людьми житиму? 
Що могла вдіяти бідна жінка? Побажала вона, щоб ковбаса відчепилась від чоловікового носа. 
В ту ж мить ковбаса й відчепилась. 
На тому й скінчилися русалчині подарунки. Почали чоловік з жінкою працювати, не розгинаючись, і зажили щасливо та безтурботно. Ніколи більше не сварилися. 
Ще й досі, мабуть, живуть щасливо, якщо вже не вмерли.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: