ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Три бажання
Три бажання

Жив собі, був собі там, де його ніколи й не було, – за сім морів і країв од нас, – бідний чоловік. Була в нього жінка. Обоє вони дуже любили одне одного, але були дуже бідні й тому часто сварились.
Якось жінка розпалила піч, щоб зварити щось на вечерю для чоловіка, але хоч як шукала – не знайшла нічого на страву. 
Не встигла ще закипіти вода в горщику, як прийшов чоловік і почав розказувати дружині, яке йому випало велике щастя. 
– Ех, жіночко, якби ж ти знала, що сьогодні зі мною трапилось! Кінець нашим злидням! Тепер буде в нас усього вдосталь. 
– Не жартуй; досить лиха і без твоїх жартів, – з серцем відповіла дружина. – Може, якийсь скарб знайшов? 
– Ще більше! Слухай-но. Виходжу це я з лісу, аж бачу: на дорозі... ну, що б ти думала? Застрягла в болоті малесенька золота карета; тягнуть її дві білочки, а в кареті сидить така красуня, якої я ще й у жит- ;ті не бачив. Певно, це була русалка. От вона мені й каже: 
– Чоловіче добрий, допоможи мені вилізти з болота, я тобі віддячу 
– Чом би й ні! Можна! Зараз винесу вас звідти, – відповів я. 
Узяв золоту карету на руки, разом із білочками й красунею, та й виніс із болота. 
Тоді русалка почала мене розпитувати, чи я одружений та як мені живеться. 
Довелося сказати їй правду, що я одружений, але бідний, як церков- на миша. 
– Гаразд, коли ти такий бідний, то йди додому й скажи дружині, нехай чогось тричі забажає, і всі бажання негайно збудуться. 
– Слухай, чоловіче, – сердито мовила жінка, – кажу тобі: не жартуй, бо мені зараз не до жартів. 
– Та ти не гримай на мене! Ось краще побажай чого-небудь, і побачимо, чи правду казала русалка. 
– Ну що ж, побажаю! Нехай зараз переді мною з’явиться кільце ковбаси! 
І в ту ж мить з комина спустилась велика каструля, а в ній кільце ковбаси. 
– Ось бачиш, я кажу правду! – зрадів чоловік. – Ану побажай іще – та тільки щось краще! 
Узяв він люльку, натоптав тютюном і хотів прикурити: може, легше буде надумати. Простяг руку до печі по жаринку, та ненароком зачепив каструлю. Вона перекинулась, і ковбаса впала в попіл. 
Як підскочить жінка та як гримне на чоловіка: 
– Ах ти ж, недотепа нещасний! Нехай би тобі та ковбаса до носа приросла! 
Не встигла вона вимовити останнє слово, як ковбаса вже висіла в чоловіка на носі. Ще й так приросла, ніби все життя там була!.. 
Зажурилися вони, забідкались. Що робити, чого побажати втретє? 
Каже чоловік дружині: 
– Ти спершу зніми оцю ковбасу з мого носа! 
Спробувала жінка зняти – ніяк не може. 
– Треба зрізати, інакше нічого не вийде, – сказала вона. – Якщо трішки вріжу й носа, невелике лихо. 
– Ні, цього вже я не дозволю! 
– То й ходи собі так, з ковбасою на носі! 
– Не буду я так ходити, щоб люди з мене сміялися! 
– Що ж його тепер робити? 
– Знаєш що, жінко, – каже чоловік, побажай, щоб ковбаса відчепилась від носа. 
– Де ж пак! Адже це вже третє бажання. А я ще багато чого хотіла: волів, коней, землю, велику хату ще й багато грошей. 
– Дарма ти бідкаєшся, жінко. Побажай краще, щоб ковбаса відчепилась, бо як же я з нею між людьми житиму? 
Що могла вдіяти бідна жінка? Побажала вона, щоб ковбаса відчепилась від чоловікового носа. 
В ту ж мить ковбаса й відчепилась. 
На тому й скінчилися русалчині подарунки. Почали чоловік з жінкою працювати, не розгинаючись, і зажили щасливо та безтурботно. Ніколи більше не сварилися. 
Ще й досі, мабуть, живуть щасливо, якщо вже не вмерли.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: