ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Мандрівники і вовки
Мандрівники і вовки

Було собі, а може, й не було по той бік глибокого синього моря яйце.. Схотіло воно рушити в мандри. Котилось, котилось, аж ось його перестріла качка.
Питає качка: 
– Куди ти котишся, яйце? 
– Та хочу податися в мандри. 
– Я теж піду з тобою. Ходім разом. 
Ідуть вони, довго йдуть, коли це перестріває їх півень. 
– Куди ви йдете? – пита він. 
– Мандрувати. 
– Я теж піду з вами. 
Ідуть вони, довго вже йдуть, коли перестріває їх голка. 
– Куди ви зібрались? – питає голка. 
– Мандрувати. 
– Я теж піду з вами. 
Ідуть вони, знову довго йдуть, коли їх перестріває рак. 
– Куди ви чимчикуєте? – питає рак. 
– Та ось подалися ми гуртом у мандри. 
– Я теж піду з вами. Веселіше буде. 
Дорогого мандрівники зустріли ще вола й коня. Ці теж приєднались до них. 
Ішли вони нивами, лісами, через гори й долини, аж до вечора. Коли вже почало смеркати, побачили невеличку хатинку. Дуже зраділи мандрівники, що не доведеться ночувати просто неба. Зайшли в хату і розташувалися хто де. 
Яйце зарилось у гарячий попіл. 
Качка з півнем вилізли на піч. 
Рак поліз у діжку з водою. 
Кінь розлігся посеред хати, а віл у сінях. 
Голка встромилася в рушник. 
А в цій хаті жило дванадцятеро вовків. Пізно ввечері вони повернулися додому. 
Вожак ще в сінях понюхав повітря й каже: 
– Чую чужий дух. Хто це зважився зайти до нас? 
Тут обізвався найсміливіший з вовків і сказав, що не боїться нікого й нічого. Він увійшов у хату і поліз на піч по сірники, щоб запалити лампу. 
Почули те качка й півень та як загаласують! Злякався вовк і поліз у піч по жарину. Тут яйце тріснуло й розлетілось на шматочки – гарячий попіл засипав вовкові очі. Побіг вовк до діжки, щоб промити очі, а там рак ущипнув його за ніс. Кинувся він до рушника, щоб витерти очі, та його вколола голка. З переляку стрибнув він на середину хати, а там кінь почав гатити його під ребра копитами. 
Метнувся вовк із хати, та в сінях віл настромив його на роги і викину? аж за тин. 
Почав вовк з переляку гукати іншим вовкам: 
– Рятуйтесь, рятуйтесь! В нашу хату забралися чорти! Стромляю лапу у попіл – стріляють з рушниці, кидаюсь до діжки – ріжуть ножицями, хапаюсь за рушник – відьма коле голками, біжу до дверей – викидають мене кочергою. А в сінях настромили на залізні вила. Один гука: «Вище, вище, вище!» Другий волає: «Подавай його на горище!» А потім гепнувся я, аж зірки з очей посипались. 
Кинулись вовки навтікача. Так дременули, аж закуріло слідом за ними.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: