ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Хитра лисиця
Хитра лисиця

За дев'ятьма горами та сімома морями жила-була хитрюща лисиця. Якось їй закортіло поласувати домашньою птицею. 
Взяла вона собі на спину порожній міх і подалася в село. 
Ішла вона, довго ішла, озираючись на всі боки, аж поки надвечір дійшла до крайньої хати й постукала у вікно. 
– Хто стукає у вікно в такий пізній час? – спитали із хати. 
– Я лисиця, нещасна мандрівниця. Пустіть мене до хати переночувати, згляньтеся наді мною! 
Господар і господиня, лагідні й добрі люди, пожаліли лисицю і впустили її до хати. Навіть нагодували. Лисиця подякувала господарям і вмостилася на лаві, а міх поклала під лаву. 
Та перш ніж господарі полягали спати, хитра лисиця сказала: 
– А чи не вештаються, бува, у ваших краях злодії? В моєму міхові під лавою – вгодований півень. Я боюся, щоб його не поцупили 
– Спи спокійно, в моїй хаті ще ніколи нічого не пропадало! Не турбуйся,– відказав господар, а сам усміхнувся й подумав: «Яка дурна лисиця! Ніхто не чіпатиме її півня». 
Коли вранці господарі прокинулися, лисиця загорлала: 
– Ой-ой-ой! Вкрали мого вгодованого півня! 
Г осподарі заспокоювали лисицю, запевняли, що ніхто не міг поцупити з міха півня. Він, певно, вибрався сам і заховався десь у хаті.
Обшукали вони хату раз, обшукали другий, але півня, звичайно, не знайшли. 
Соромно стало господареві, що в його хаті вкрадено півня, та й лисицю шкода. 
Що було робити господареві? Пішов він до курника, спіймав найбільшого півня та й віддав його лисиці, аби тільки вона замовкла і чимшвидше забралася геть. 
Лисиця запхала півня в міх і чимдуж чкурнула до лісу. 
Сіла вона на галявині й смачно поснідала отим півнем. 
Надвечір хитра лисиця подалася до іншого села. Підійшла до крайньої хати й постукала у вікно. В цій хаті теж мешкали добрі люди, вони пустили лисицю переночувати. 
Перед сном лисиця сказала: 
– Люди щирі, люди добрі, у міхові в мене вгодована гуска. Чи не вкраде її хтось часом? 
– Отакої! – вигукнув господар. – В моїй хаті ще ніколи нічого не пропадало! 
На світанку, ще й роса не випала, лисиця зчинила галас: 
– Ой-ой-ой! Вкрали мою вгодовану гуску! 
Обшукали всю хату, але гуски, звичайно, не знайшли. 
Соромно стало і цьому господареві, що в його хаті вкрадено гуску. Пішов він у сарай та й приніс лисиці найжирнішу гуску, аби тільки вона не ридала гіркими слізьми. 
Лисиця зраділа, що знову перехитрувала господаря, запхала гуску в міх і чкурнула до лісу. 
По дорозі вона разів із десять розв'язувала міх, аби переконатися, чи там гуска. 
Третього вечора лисиця підійшла до крайньої хати третього села і знову постукала в вікно. Її пустили. 
Перед сном лисиця мовила господареві: 
– Я поклала під лаву міх. Дуже хвилююся, щоб його не вкрали, бо там – угодоване порося. 
– Спи спокійно, лисичко,– відказав господар. – Хоч би що було в твоєму міхові в моїй хаті воно не пропаде. 
Ледве дочекалася вона світанку й заголосила: 
– Ой-ой-ой! Вкрали моє вгодоване порося! 
Дарма заспокоювали, дарма вмовляли господарі лисицю – вона ще голосніше ридала: мовляв, яке ж гарне, яке товстеньке поросятко в неї вкрали!.. 
І цей господар пожалів лисицю та й віддав їй своє порося. 
Лисиця сунула у міх порося і щодуху побігла до лісу. Зупинилася на зеленій галявині, розкрила міх та й почала милуватися поросятком. Вона була сита, тож вирішила, що з'їсть йог о згодом. Однак, лисиця була дуже пожадлива. Надумала вона видурити в людей цілу свиню.
Йшла лисиця, довго йшла з міхом на спині. Аж увечері підійшла до якогось села й знову постукала у вікно крайньої хати. 
– А чи не вкрадуть тут мою вгодовану свиню? Вона – в міху під лавою,– сказала лисиця перед сном. 
Глянув господар на міх і побачив, що туди не влізе вгодована свиня. Та він нічого не сказав, ліг собі спати і міцно заснув. 
А лисиця вийшла на подвір'я і смачно повечеряла поросям. 
Ледве засіріло, як вона зчинила галас: 
– Ой-ой-ой! Вкрали мою вгодовану свиню! 
Господар одразу зрозумів, що до чого. «Оце так хитра лисиця! Стривай, я тебе провчу!» – подумав він і сказав: 
– Не голоси, лисичко, не ридай, бо розбудиш усе село і люди дізнаються, що в моїй хаті вкрали свиню. А я тобі замість однієї подарую двох угодованих свиней. Дай-но свій міх – я покладу туди свиней і міцно зав'яжу. 
У господаря були два лютих пси. Запхав він отих псів у міх, міцно зав'язав мотузкою, покликав лисицю й піддав їй на спину міх із собаками. 
Зігнувшись під ношею, лисиця почвалала до лісу. 
Сонце підбилося високо в небі, коли лисиця, вкрай стомлена, доплентала до зеленої галявини. Сіла вона під могутнім дубом і почала розв'язувати міх, щоб глянути на свиней. 
Тільки-но вона розв'язала міх, як звідти вистрибнули два лютих пси й кинулися на лисицю. 
Перелякалася лисиця, помчала куди дивилися очі. 
Пси якийсь час гналися за нею, а потім відстали. Вони повернулися до свого господаря, і той досхочу нагодував їх за те, що провчили лисицю.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: