Додати до вибраного
  Головна  Контакти  Гороскопи  Каталог дитячих сайтів  Грайте з задоволенням!  
КОНКУРСИ
 ФОТОгалерея
 Галерея малюнкiв
Головоломки
 Сканворди
 Класичні кросворди
 Японські кросворди
 Судоку
 Судоку-арт
 Судоку-смайл
Подивитися
 Стоп-кадр
 Мультики
 Розмальовки
 Флеш-розмальовки
 Зробити книжку
 Комiкси
 Анiмашки
Послухати
 Аудiо
 Аудіоказки
Почитати
 Вірші
 Казочки
 Загадки
 Лічилки
 Веселі історії
 Анекдоти
 Цікавi заслання
 Кулінарна книга
Пограти
 Флеш - iгри
Готуємося до свята
 Поздоровлення, побажання
 Стiнгазети до свят
Підписка
 Підписатися
на соняшникові НОВИНИ
Зі святами!
 Сію, вію, посіваю, З Новым Роком вас вітаєм!

Сію, вію, посіваю,
З Новым Роком вас вітаєм!
Щоби любі наші дітки
здоровенькими росли!
Щоб ми жили як у казці
і щасливими були!

В Україні Новий рік з деяких пір святкується двічі. 12 лютого 1918 року Центральна Рада і уряд УНР ухвалили Закон про впровадження нового календаря, за яким Новий рік стали святкувати 1 січня.
Протягом же багатьох віків наш народ святкував новоліття на Щедрий вечір (13 січня за новим стилем), що у православних святцях припадає на день святої Меланії, напередодні дня святого Василя (14 січня за новим стилем). Звідси й інші назви цього свята – Маланка, Василя, Багата Кутя, Щедруха або Щадрець. Щедрий вечір сприймався як порубіжна дата, від якої залежало благополуччя всього майбутнього року...


Сію, вію, посіваю, З Новым Роком вас вітаєм!

      :  www.obozrevatel.com
 У передноворіччя, як і на Святвечір, господиня готувала кутю і накривала святковий стіл

У передноворіччя, як і на Святвечір, господиня готувала кутю і накривала святковий стіл. На Поліссі щедру кутю заправляли молоком і медом, або жиром, тушкованим м'ясом. Коли несли кутю на покуть, діти кудкудахкали, щоб гарно неслися кури, примовляючи: «Кудкудах, кудкудах, знесла курка яйце, як кулак!». На святковому столі мусило бути багато страв, особливо м'ясних, а також різноманітні пироги. Головними «щедрими» стравами були ковбаси, смажене порося, холодець, печеня, вареники та гречані млинці на свинячому смальці. «Щедрилося», щоб множилися статки в господарці. Вважалося, що добробут залежав і від обрядового новорічного хліба. Так, поліщуки випікали великого пиріга, в якому робили заглиблення і клали туди зернинки, намічаючи: жито, картоплю, овес, ячмень і льон; яке підійдє трохи, значить той родить більше (Коростеньщина). Наступного ранку відрізували довкола того пиріга «ріжки» і несли худобі, щоб і вона множилася в наступному році.
На Гуцульщині господиня з обрядовим хлібом і коновкою, вдягнувши на голову чоловічу шапку, йшла до води і тричі занурювала хліб у воду, примовляючи: «Не хліб ся купає в воді, але я в здоров'ї і силі!». Зачерпуючи воду коновкою, вона приказувала: «Я не воду беру, а мед і вино!». Торкаючись хлібом до дитячих голівок, мати замовляла: «Абисьте були такі величні, як святий Василь величний». У коновку вона клала срібні монетки, а вранці вся родина вмивалася цією водою, щоб достаток і гроші водилися протягом року. Вірили, що піч, яка цілий рік справно працює, на Василя танцює, бо «вона ся віддає», тобто виходить заміж.
Ніч перед Новим роком вважалась чарівною, з нею було пов'язано чимало повір'їв і ритуалів. Серед подолян тривалий час поширювались легенди про гайдамаків, які за часів турецького панування заховували свої скарби. Існувало повір'я, ще опівночі на Новий рік (як і на Великдень) ці гроші «горять» і їх можна знайти... А можна було передбачити майбутнє, пізнати свою долю. Тому дівчата ворожили: взявши за пазуху першого випеченого млинця, вибігали на вулицю й питали ім'я у випадкового зустрічного, вірячи, що таке ж ім'я буде і в майбутнього чоловіка (Київщина). А ще підслуховували під вікнами сусідських хат, і якщо господиня каже комусь: «Йди принеси ...», то це означало, що цього року дівчина вийде заміж, якщо ж – «Сядь...» – сидіти їй ще рік вдома. Серед безлічі варіантів дівочих новорічних ворожінь варто відзначити «закликання Долі». Дівчата варили у новому горщику кашу, з нею йшли до воріт і голосно кликали: «Доле, Доле, іди до мене каші їсти!». Уважно прислухаючись, намагалися за звуками передбачити, що чекає кожну в майбутньому. А ще дівчата лили розтоплений віск у воду, рахували кілки огорожі («вдовець – молодець»), ворожили на квасолі, вуглинках, тіні, соломинках. Поклавши під подушку замкненого замка з ключем, намагалися уві сні побачити майбутнього чоловіка (Чернігівщина).
Під вікнами односельців дівчата, молодиці й старші діти співали щедрівки з типовим приспівом «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров'я!». Мотив прильоту птахів («Прилетіла ластівочка, сіла-впала на віконечко», «Ой сивая зозулечка»), весняного розмноження домашніх тварин («овечки покотилися, а коровки потелилися») дає підстави науковцям зробити припущення, що щедрівки у минулому відносилися до весняного циклу календарно-обрядової поезії й тільки із перенесенням дати нового року з березня на січень почали співатися зимою.
На Щедрий вечір на київському та житомирському Поліссі водили «Козу». Одного з козоводів перевдягали у вивернутого нагору вовною кожуха, майстрували дерев'яну маску, що нагадувала козячу голову з рухомою нижньою щелепою з бородою, вуха робили з колосків і прикрашали різнокольоровими стрічками. Інші перевдягалися на діда і бабу, лікаря, пастуха, крамаря. Зайшовши до хати, учасники співали й танцювали, розігрували жартівливу сценку смерті й оживання Кози, яка у багатьох індоєвропейських народів є символом родючості:
Де Коза ходить,
Там жито родить!
Де Коза ногою,
Там жито копою!
Де Коза рогом,
Там жито стогом!
В інших регіонах України водили Тура, Ведмідя, Журавля, заносили в хату плуг й імітували весняну оранку. В придністровських регіонах Поділля, Галичини і Буковини хлопці водили «Маланку». Один з учасників перевдягався у Маланку – молодицю-нечепуру, інший – у Василя, і з ватагою перевдягнених хлопців обходили двори односельців. Завітавши, Маланка починала «хазяйнувати» – мити водою піч, мазати глиною лавки, перевертати глечики.
Хлопцям в цю ніч дозволялося бешкетувати і розігрувати односельців. Вони перегороджували вулицю, знімали у сусідів ворота і заносили їх аж за село, зав'язували мотузками двері, закривали склом димарі, затягували на дахи хат або хлівів вози чи сани. Знаючи, хто кому симпатизує в селі, попелом посипали доріжку між воротами закоханих. Весь цей хаос супроводжувався сміхом і веселощами. Статечні хазяї не сварилися, а ставилися до таких жартів поблажливо, адже в цю новорічну ніч молоді дозволялися подібні витівки.
Вдосвіта на Василя починали ходити по дворах посипальники – хлопчики 7-14 років. З рукавиці вони засівали в хаті зерном і речитативом виголошували новорічні привітання («засівалки», «посипалки»), отримуючи за це винагороду. Хазяїн збирав зерно, розподіляв його за сортами і зберігав до сіянки.
Сію, вію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю!
Щоб було у вас і в стіжку,
І в мішку, і в коморі,
І в оборі, в ложці,
В мисці і в колисці!
Ранком господиня брала сміття, яке не виносилося з хати від Різдва до Нового року («щоб не винести з ним і своєї долі»), підсипала ним дерева у садку, які обв'язувала солом'яним перевеслом, і при цьому примовляла: «Я тебе підсипаю, підв'язую і приказую, щоб ти родило і дітей кормило!». Фруктові дерева, які останнім часом не давали врожаю, хазяїн «лякав», замахуючись сокирою: «Не будеш родить – буду рубить!». Діти або хазяйка, сховавшись за деревом, відповідали: «Не рубай мене, дам тобі гарний врожай!». На Галиччині спалювали в садку Дідуха. Цьому вогню приписувалася магічна сила впливу на майбутній урожай. Перестрибуючи через вогнище, приспівували: «Грійте Діда, грійте Діда, грів би вас Бог усяким добром!».


У передноворіччя, як і на Святвечір, господиня готувала кутю і накривала святковий стіл

      :  www.obozrevatel.com
 Чому Меланія?

Вважається, що християнська свята Меланія, день пам’яті котрої відмічався в останній день року, замінила більш давній образ богині Макоші (Мокош).
Богиня Мокош увійшла до пантеону найважливіших язичницьких богів Київської Русі, ідоли яких Володимир встановив на горі. Вона була покровителькою жінок, допомагала породіллям під час пологів, сприяла в жіночих справах, особливо в прядінні. Вважалася також богинею дощу, сестрою Сонця.
Мокоша – богиня материнства, явний вияв Великої Матері Лади як Землі. Вона виступає богинею милосердя, щастя і нещастя, жіночої половини, ворожіння, рукоділля, покровителькою джерел і святих колодязів, врожаю, охоронниця корів. Дружина Велеса як земля пов'язана з потойбічним світом, ворожбою і чаклуванням. Мокоша є володаркою, Матір’ю Коша, земної комори всяких благ, якщо людина про землю дбає, у загальний кіш додає, та дарує вона їй не зліченно могутність, силу, радість і щастя.
Слід пам’ятати, що в давнину наші предки святкували Новий рік весною. Взимку, коли вся природа наче помирала, Богиня плодючості могла знаходитись серед мертвих. На зв’язок Маланки із потойбічним світом у Новорічну ніч вказує фольклорний матеріал. Так у Прикарпатській щедрівці щедрувальники просять рахманів відпустити Маланку погуляти:
Ой паночку, Рахманочку,
Пусти з нами Маланочку
Із квітами, із дутками,
З хорошими парубками!
За народними віруваннями, рахмани живуть під землею, тісно пов’язані з культом предків. Отже Богиня плодючості взимку перебуває під землею у царстві рахманів, або в царстві мертвих, і її просять випустити погуляти. Тексти щедрівок вказують на те, що у Новорічну ніч Маланка (Макоша) заблукала і мабуть вирвалась з підземного царства:
Пасла Меланка два качура.
Ой, пасла, пасла – загубила.
Пішла шукати – заблудила.
Ой, приблудила в чисте поле,
Ой там Василько плужком оре:
– Ой ти Василю, Василечку,
Виведи мене на стежечку.
Я буду тебе шанувати,
По тричі на день поливати,
Що суботоньки проривати,
Що неділеньки милувати.
Василь оре плужком і має вигляд людини, але коли Маланка просить вивести її на стежку, то за послугу обіцяє винагороду, привабливу для рослини, – проривати, поливати... Не виключено, що дія відбувається в іншому вимірі, тобто у підземному царстві, а християнського Василя ми можемо асоціювати з язичницьким божеством покровителем рослинного світу, який мав людський вигляд, але після відходу в інший світ, міг з’являтися на землі лише у вигляді рослини – квітки василька.
Саме в Новорічну ніч, коли богиня плодючості вирвалася з царства мертвих, а бог рослинності ще не втратив людської подоби, вони можуть вступити в шлюб. Від їх священного шлюбу залежить добробут на землі, родючість рослин і плодючість тварин.

Отже весілля Маланки і Василя і є початком Нового року, що започатковує нове життя, пробудження природи!


Чому Меланія?

      :  dnevnik.bigmir.net
 По матеріалам www.obozrevatel.com, dnevnik.bigmir.net
 ³
':
:


: :

<<<>>>
Велика кулинарна книга
<<<<О>>>>
>>><<<
www.stengazet.net
www.packpacku.net
  Головна  Контакти  Гороскопи  Каталог дитячих сайтів  Грайте з задоволенням!  
Яндекс цитирования